Металіст - Динамо 1:2 (20.09.2009) Прем'єр-ліга. Тур 7
23 вересня 2009
Фанати-єбанати зі столиці після нетривалої перерви знову подорожують Україною, цього разу біло-синій десант відправився до Харкова, який набрид ще на початку весни. Через півроку історія повторилася – як і тоді на «Динамо» очікувало дві поспіль гри з «Металістом», як і тоді на першу майже забили, а на другу виїхали досить серйозним складом.

Фани "Металіста" теж підготувались значно серйозніше до гри, ніж до матчу тижневої давнини. Знову було проведено марш вулицями міста, ду було спалено трохи піротехніки. Слід сказати, що перед цією зустріччю в багатьох ЗМІ з'явилась інформація, що стадіон "Металіст" знаходиться під загрозою дискваліфікації і що на гру приїде інспекція з УЄФА. Через це United Kharkiv виступили з заявою про відкладення піротехніки на наступний принциповий поєдинок, на матчі ж було лише трохи чорного диму і один стробоскоп.

На початку матчу господарі розгорнули на вудках величезну текстовку "Верим в команду!" і ще одне невеличке полотно "Без поражений побед не бывает!". Крім того було шоу з лент і нарізаного паперу, але доволі слабеньке - хлопця з двома третинами нарізаного матеріалу не пропустили на сектор. На цьому візуальний перформанс жовто-синіх не завершився. На трибунах можна було спостерігати текстовку "Доярка з вами!" (в матчі "Динамо" - "Рубін" коментатор каналу НТВ неправильно прочитав банер киян "Боярка з вами!" і жовто-сині вирішили повторити його фразу), а також було організовано напис "Милевский пес!" з білих футболок. Нікуди не ділись і все традиційні розтяжки і прапори.

По звуку у господарів було все значно гірше, ніж на попередній домашній грі. Все актуальнішою стає проблема, коли багато людей купують квитки в 11-й сектор, щоб відчути себе частиною великого двіжу, і мовчки стоять весь матч. Навіть по фото видно, що виявляють активність максимум 50% присутніх. До цієї гри було встановлено ще одну вишку на 13-му секторі, що призвело до великої, навіть надмірної кількості перекличок. Ну і знову господарі експерементували з барабанщиками. Виходить доволі непогано.

Тепер про гостей. Багато хто відбув тягами ще у суботу ввечорі, частина пробивала собаками, дехто вирушив в день матчу на ранковому експресі. На вокзалі жодного ажіотажу, акаби намагались приймати, але хто хотів - спокійно спетляв в місто.

З метою економій власних коштів кияни придбали квитки на лівий сектор по 10 грн. (гостьовий коштує 30), і встали серед місцевої кузьми… Раптово всі стають по торсу та починають заряджати, кузі в шоці та паніці відписуються подалі, після тривалих благань акабів кияни погоджуються перейти за своїми квитками втричі дешевшої вартості на гостьовий сектор. Шмон на вході дуже поверхневий, чи то після Сум вже завжди й усюди буде так здаватися. Проте, у перерві не випустили навіть у туалет, щоправда з початком другого тайму стали пускати по двоє.

Виділений гостьовий сектор заповнений повністю, близько 250 чоловік. Шиза досить непогана та душевна, хоча багато емоції було виплеснуто ще за кілька годин до матчу… Заряди господарів з гостьового сектору чутно дуже не чітко, кияни весь матч чули незрозуміле «Вперёд, Бетао, мы с тобой!», і під ритм барабанів вдало перетворювали скандування «Металист» на «Пох*ист», «Первую столицу» на вже легендарний лікувальний заклад №1, чим викликали свист та обурення в радіусі 3-х прилеглих з обох боків секторів.

Після другого м’яча у ворота «Металіста» запалено декілька фаєрів та вроцлавських вогнів, декілька космотнавтів намагаються просунутись до паліїв углиб сектора, але дуже швидко ці спроби залишають. Натомість з’явивилося третє коло оточення – окрім звичайних акабів та грифонів прибігли ще й беркути, та декілька осіб у штатському із камерами, які почали за вказівками офіцерів цілеспрямовано знімати окремі скупчення між рядами. Варто згадати ситуацію наприкінці матчу, коли після закликів з гостьового сектору до місцевих шанувальників шкіряного м`яча йти додому почався 5-хвилинний взаємний обстріл київських фанатів та місцевої їб*нутої кузьми усіми підручними засобами. Літали пластикові пляшки, запальнички, склянки з нашатирним спиртом та інший непотріб, місцеві дуже тішили постійними влучаннями в потилиці своїм у намаганнях жбурнути щось на гостьовий.

Закінчилося все вгамуванням місцевих кількома фуражками та триманням киян протягом хвилин 40, а може й більше. Цей час проходив ще веселіше, ніж 90 хвилин матчу, кияни віждигали за всю ху*ню та виконували адові пісні таких бесперечно культових у фанатьскому світі виконавців як Максім, Іра Алєгрова, вже традиційні Квест Пістолз і нарешті пісню виїзду – «Хуторяночка». Згодом до акабів нарешті дійшло, що пора б вже й почати відпускати фанатів на потяги, але на спроби полковника пояснити якийсь хитромудрий порядок виходу з трибуни з сектора роздалося громогласне «Отпустите меня в Гималаи!» Почали нарешті випускати, групками по 15-20 чоловік, при чому щоб дістатися виходу треба було пройти через щільний живий коридор з грифонів, не вистачало мабуть лише овацій та червоної доріжки. Більше десятка киян на цьому самому виході прийняли, проте до відправлення перших потягів на Київ відпустили. На вокзал вивозили вже знайомими з минулих виїздів пазиками, один з яких потрапив під щільний обстріл камінням, унаслідок чого доїхали з чотирма розтрощеними вікнами. Дорога додому пройшла тихо та спокійно, а зранку треба було бачити круглі очі пасажирів на пероні, коли майже з кожного вагона висадилося по кілька десятків заспаних фанатів.

Cектори Металіста



Cектор Динамо