Пробити "золотий" сезон завжди вважалось почесно в будь-якому фанатському движі. Часто по кількості "золотніків" судять і про всю торсиду. У одеського Чорноморця лише одна людина побувала на всіх матчах своєї команди за сезон. Але що найбільш вражає - це дівчина, та ще й другий сезон поспіль. Крім того, деякі матчі вона взагалі сама підтримувала чорно-синіх, а це, повірте, далеко не так просто.

- Вітаю! Як це бути тією одною, золотою?

Спасибі за привітання...

Однією золотою бути це, перш за все, напевно внутрішня гордість, що я змогла закінчити розпочату справу, не дивлячись на труднощі, котрі були протягом усього сезону. І їх було не мало, а на парі виїздів і навіть одній домашці, золото взагалі могло обірватися, але я якось змогла це все подолати, хоча сама до цих пір не розумію як. Та й з огляду на наш виліт в першу лігу, особливої радості, після другого золота не було.

- Які труднощі у тебе були за цей сезон?

Перша проблема, яка мене очікувала, це кубкова гра в Алчевську, а саме те, що я була одна на гостьовому секторі. Для мене це було якось незвично, одна справа, коли на секторі три-чотири людини, але одна - це зовсім інше. Та я швидко адаптувалася до ситуації, і вже до кінця гри підтримувала своєю глоткою команду, як могла.Пріятно було, коли після матчу, команда підійшла подякувала, а кілька гравців навіть сказали спасибі.

Потім, наступною перешкодою була гра на виїзді в Донецьку 24 жовтня, коли ми грали з МД. Те, що я на матчі одна була, мене вже не злякало, досвід такий вже був, але після матчу, враховуючи, що в день гри поїзд на Одесу поїхав до кінця першого тайму, їхала я на наступний день. А оскільки вписки у мене не було, то довелося на вокзалі сидіти 22 годині, взагалі то я могла просидіти там і 21 годину, але саме в той день годинник переводили на годину назад, і довелося сидіти саме 22 години. Різниця ніби не велика, але час тягнувся дуже довго, я вже не знала чим зайнятися, рахувала години, хвилини до заповітного часу. За те, як мені приємно було потім завалилася на полицю в поїзді після такого довгого сидіння на незручному стільці в залі очікування. Я, до речі, до цих пір не можу зрозуміти, як я це змогла витримати.

Наступна трудність чекала мене на домашці з хохлами 5 грудня, коли через певні події я потрапила на матч на останніх хвилинах другого тайму, але й тут все обійшлося.

Ну і одна з самих серйозних проблем на мій погляд, сталася під час виїзду до Львова 2 квітня. Спочатку мене місцеві акаби не пустили на гостьовий, тому що я одна була (типу на мене одну охорону не виділять, а те, що там весь сектор по периметру був оточений ментами, це їх не хвилювало, не пускали на сектор і все), довелося купити квитки на інший сектор, я зайшла туди, менти побачивши у мене розу Чорноморця відвели в гостьовій, не побувши там і хвилини, мене відвели в ложу яка знаходиться поруч з гостьовим, де я і пробула весь матч.

Через те, що мене не пустили на гостьовий, у мене істерика була весь матч, я дуже переживала з цього приводу, чомусь думала, що виїзд не зараховується. А сиділа я якраз поряд з роздягальнею гостей, і в перерві команда проходила, заспокоювала мене, навіть адміністратор команди ходив, просив місцевих начальників ментів, не допомогло, не пустили і все... Хоча в плані дороги, виїзд вийшов гарний. Туди довелося їхати в купе (плацкарта не було), назад команда літаком забрала.

Крім цих були ще й дрібні неприємності, але вони мені нервів ніяк не зіпсували, хіба що коли я їхала одна в Ужгород, а це був наступний після Львова виїзд, то переживала з приводу свого потрапляння на сектор, але, слава Богу, все обійшлося.

- Який виїзд найцінніший для тебе в цьому сезоні і чому?

Виїзд в Запоріжжя. Найцінніший, напевно, тому, що в мене там друзі серед місцевих фанатів, а завдяки одному з них, мені не довелося ночувати на вокзалі під час виїздів до Луганська та Ужгороду. Ну і ще мені подобається це місто, і це був останній виїзд в сезоні, так би мовити фінішна пряма.
У мене ще з минулого сезону до Запоріжжя особливе ставлення, тому що це перше місто, у якому у мене була вписка.

- Навіщо б'ють "золотий"?

Не знаю, як інші, я виключно для себе. Та й такої мети пробити золото не стояло. Коли я починала катати перше золото, просто дуже сильно хотілося їздити за командою, їздити на всі ігри, і як виявилося - вийшло на всі. Перед другим золотом, можливо десь таке бажання і було, але теж дуже сильно хотілося їздити, до того часу без виїздів я вже жити не могла, ну і вийшло знову поїхати на всі виїзди, що не може мене не радувати.

- Попереду у Чорноморця... Перша ліга, а це жахливі перді, готова пробити третє золото?

Ну, золото не знаю, там все таки багато ігор в будній день, та й незрозумілі селища - складно дістатися, плюс у наступному році у мене ГОСИ.
Але на виїзди їздити буду, тим більше там є місця, куди легко добратися, дуже б хотілося поїхати до Чернігова, кажуть там гарне місто і є на що подивитися, ну і Бурштин, мене просто розриває від цієї назви. Буду старатися, їздити на як можна більшу кількість виїздів.

- Що дало тобі як особистості пробиття золотого сезону?

Навіть не знаю, напевно в якихось моментах зробило сильніше духом, фраза "Все, що не вбиває нас, робить нас сильнішими" після деяких виїздів стала ясна мені як нікому іншому. Адже кілька років тому я й подумати не могла, що моє життя так перевернеться, але що є, то є, і я ні крапельки про це не шкодую.

- Скільки грошей пішло на золотій сезон?

Ой, я навіть не підраховувала. У середньому на виїзд йшло... якщо на басі, то і в 100 гривень можна вкластися, якщо на поїзді то 150 гривень - це мінімум, а на деяких виїздах і всі 200 грв йшли. Максимальна сума, яку я витратила за один виїзд, це було десь приблизно 250 гривень. За приблизними підрахунками весь сезон обійшовся близько 2350-2400 гривень

- За підсумками золотого сезону, скільки в результаті виїздів? Є мрія «Розміняти сотню», наприклад?

Всього 16 виїздів, 15 у чемпіонаті і один на кубок. Сотню? До сотні ще дуже далеко. А ось п’ятдесят, до кінця наступного сезону, може і вийде, а враховуючи, що в Першій лізі більше ігор, то може бути і вийде навіть раніше, ніж кінець сезону.

- А всього скільки?

Поки тільки, на жаль, лише 34 виїзди.

- Яке місто в Україні є найулюбленішим в плані виїзду?

Запоріжжя, ще Дніпропетровськ подобається, але тільки виключно як місто)))) І ще дуже сильно сподобався Ужгород, це хоч і маленьке, але затишне місто, із задоволенням поїду туди в наступному сезоні.

- Як батьки реагували на те, що їхня дочка часто їздить?

А мама моя вже звикла. Хоча в минулому сезоні в мене були проблеми в універі, і мама сказала, що я більше на футбол не піду, мені хитрістю вдалося піти на найближчу домашку, та мама запалила. А коли я на виїзд їхала, це був виїзд до Маріуполя, я сказала мамі, що до подружки їду, але вона побачила мене по телевізору, на наступний виїзд, я їй записку залишила, що я їду до Харкова. Потім, оскільки наступний виїзд був у будній день, я маму взагалі не попередила, тому що думала, що через те, що мені прийдеться пропускати універ, вона мене не відпустить, але сестра зайшла в Інтернет, подивилася, що Чорноморець грає в Запоріжжі, і вони здогадалися, що я там, плюс до всього, у мене був вимкнений телефон, але мене знайшли через дівчинку, яка тоді була на виїзді, і, начебто, вона погодилася відпускати мене. В міжсезонні я з нею посварилася, і вона знову не хотіла відпускати мене на виїзди, міжсезоння закінчувалося, підходив час першого виїзду, і знову мені довелося виїхати, нічого не сказавши мамі. Вона мені природно надзвонювала, але я боялася взяти слухавку, і лише о пів на третю ночі я їй відправила смс, що я їду до Львіву. Після цього, вона мене стала відпускати на виїзди, головне, щоб я її попереджала про це))))

- Тебе якось по-особливому привітали? Ось, наприклад, золотникам Металурга (Запоріжжя) подарували ексклюзивні рози, Динамо (Київ) футболки, а тобі?

Не хотілося б говорити на цю тему, не сильно приємно, але мені нічого не подарували. Хіба що, під час матчу весь сектор заряджав - Ёжик - ну і це приємно. ЗВ порівнянні з тим, як мене привітали з минулим золотом, вірніше що мені мої рідні і улюблені дівчата з Ultras Girls сказали, мені потім хотілося головою об стінку вдаритися. Але я на це не звертаю уваги, я ж заради того, щоб мені щось подарували катала золото, а заради себе. Ну і світ не без добрих людей, після минулого золота, мені знайшли тисячу і одну причину, чому у мене золото не зараховане, але я на це просто не звертаю уваги.

- Як справлялася сама? Про що думається в такі моменти?

На початку якось може й важко було, потім не можу сказати, що легко, але звикла. Думається в такі моменти про різне, у Львові, наприклад, я думала коли ж це все закінчиться, в Ужгороді - хоч би не пішов дощ, там як раз під час матчу велика хмара насувалась. Ну і, напевно, думається про те, що як же добре, хоч і одна, але я змогла це зробити.

і на останок:

- Що б ти хотіла побажати тим хто збирається бити золотий сезон?

Ні перед чим не зупинятися!!

- Дякую! Було приємно спілкуватись, бажаю тобі успіху в пробитті наступних сезонів!