Наша редакція повернулась з відпочинку і приступає до роботи, отож, розпочнемо цей рік з великого та цікавого інтерв’ю. До початку другої половини сезону ще більше місяця, за цей час ми плануємо провести бесіди з багатьма українськими рухами. До вашої уваги інтерв’ю з представником фанатів Скали Стрий, в якому наш співрозмовник розповів про історію руху, перфоманси та інші цікаві події, пов’язані з рухом зі Стрия.

- Розкажи про себе. Чим займаєшся в повсякденному житті?

Звати мене Олег, мені 24, почав вболівати за Скалу ще з 2005-го, але активно в двіжі з 2009-го, коли клуб відновив своє існування після фінансових труднощів. У повсякденному житті, на даний момент, працюю в одній закордонній логістичній компанії.


- Як зароджувався ваш рух? Розкажи, будь ласка, детальніше.

Сучасний фан-рух Скали зародився в 2009 році групою ініціативної молоді, яка свого часу побувала у Львові на Карпатах і захотіла зробити щось своє у Стрию. На першому матчі проти чернівецької Буковини на секторі було близько 30 чоловік, всі на розах, з лицьовим банером та прапорами. Враховуючи, що клуб тоді відродили під назвою ФК Моршин, ми були категорично проти цього імені, тому різними методами впливу на керівництво намагались вплинути, щоб команді повернули її історичну назву і кольори, що згодом в нас і вийшло. Від гри до гри кількість поступово збільшувалась, нові люди приходили, двіж помалу розвивався, і вже на початку другого кола ми проводили свій перший фан-марш містом. Близько 60 людей при дощовій погоді - досить непоганий результат, як для маленького міста і команди, яка займала останнє місце. Навесні, в матчі останнього туру відбувся перший масовий виїзд у Камянку-Бузьку кількістю понад 30 чоловік.


- Ваш рух не останній за видовищністю та рівнем підтримки. Чи важко розвиватись у наш час?

Кращі наші роки вже позаду, як не прикро, але сподіваюсь, що найкращі ще попереду. Видовищність вже не та, старі люди відходять, нові не приходять, а якщо й приходять, то роблять це, тому що модно, чи просто так, не знаючи навіть для чого вони прийшли. Зараз, на жаль, це проблема всіх двіжів, люди йдуть на сектор, бо це модно, а не задля підтримки команди, яка в серці. У наш час дуже важко прищепити любов до рідного клубу. Всі "дрочать" на Польщу, бо там 30-річні хімарі на секторах, а самі відходять з двіжу в 23, вигадуючи відмазки типу "переріс", "інші інтереси", "сім’я", а особливо "не хочу з малими на секторі стояти". При цьому всі забувають, що самі такими ж малими свого часу на той же сектор і приходили. А є й такі, зокрема і в нашому двіжі, які навіть і не знають, коли і з ким гра, якщо їм не нагадати декілька разів протягом тижня. Тому моя думка така, що зараз розвиватись дуже важко. Хоча я очікував навпаки прогресу від нашого двіжу, але дуже помилився. В Стрию воно нікому не потрібно, за винятком двох людей.


- Розкажи про свій найкращий та найгірший виїзд.

Дуже важко обрати найкращий чи найгірший виїзд, оскільки кожен виїзд - це, перш за все, нові емоції, нові миттєвості, знайомства та купа несподіванок. Але все ж спробую.
Найкращих багато, і всі вони масові, вони надають якогось особливого настрою, зокрема це і Суми, і Чернігів, і Черкаси з Кременчуком, той же Івано-Франківськ, Багате, Плиски, Самбір, ну і як не згадати веселі виїзди в Хмельницький і Тернопіль Але серед всіх моїх виїздів, як на диво, виділяється виїзд не за Скалу, а за збірну в Борисов, цей точно найкращий серед найкращих.
На рахунок найгіршого - то, напевно, виділю Тернопіль-2012, коли я просрав в той день все: і на вуличний оф не встиг, і на м`яч прибіг аж на 90+ хвилині.


- Що думаєш щодо ситуації в Україні? Як гадаєш, коли закінчиться ця війна?

На мою думку, нас вже давно всіх продали, як це не прикро, і хлопці гинуть там за інтереси купки певних людей, які підгрібають і розкрадають все те, що ще залишилось в цій збідованій Україні. Якщо ще минулого року я був сповнений оптимізму і всім серцем вірив, що вдасться подавити все те лайно у вигляді днр і лнр, то після першого Мінська і наступних його аналогів стало ясно, що для нас готують чергове Придністров’я.

- Чи варто зараз задумуватись щодо зміни нинішньої влади?

Впевнений, що кожен, і не раз, вже задумувався над цим, але люди вже настільки розчаровані, що просто більше ніхто не повстане, а ті, хто би це міг зробити і стати стрижнем та двигуном нової революції, зараз або на фронті, або за ґратами, або вже їх немає в живих.

- Чи є ваші хлопці на сході в АТО?

Безпосереднього з нашого двіжу було двоє хлопців: один в ЗСУ та один в ДУК ПС, обоє вже вдома. Щодо допомоги, то хлопці всім були забезпечені в більшій мірі самостійно. І практично завжди відмовлялись від допомоги, оскільки волонтери їх не залишали в біді. Але це не означає, що ми сиділи без діла. Ми влаштовували свій аукціон, гроші з якого перераховувались на волонтерські рахунки, безпосередньо передавали деякі лоти на аукціон хохлів, підтримували інших воїнів збором коштів на матчах і т.д.

- Якими були відносини з іншими рухами до, та якими стали після оголошення перемир’я?

До перемир’я напруженими були стосунки з Тернополем та їхніми "околодрузями", ну і ще з декількома двіжами, з іншими ж були переважно нейтральні або дружні відносини. Після початку перемир’я на рівні і двіжу, і конкретних особистостей встановились досить теплі відносини з багатьма двіжами, починаючи від Зорі з Оболонню і закінчуючи Чорноморцем, запорізьким Металургом і Россю з Білої Церкви.

- Які стосунки у фанатів з гравцями та керівництвом клубу?

Відносини і з керівництвом, і з гравцями дуже хороші. Можна сказати, що ми одне ціле, єдине, що зараз частинка цього цілого у вигляді нашого сектора трошки відвалюється, тому ми всі разом будемо намагатись повернути все на свої місця. Керівництво завжди йде нам назустріч, гравці багатьох з нас знають особисто , після матчів ми досить часто проводимо час в неформальній обстановці, навіть кубок Юста, який команда здобула влітку, ми святкували разом як на полі, так і поза його межами.


- Розкажи про ваші плани на майбутнє?

Про плани на майбутнє говорити не стану, оскільки склалась така ситуація, що зараз є два керма двіжу, які й тягнули все на собі далеко від дому. Зокрема, на місці немає нікого, хто міг би взяти це все в свої руки і привести до ладу. Коли нема лідера, важко говорити про якісь перспективи, тому будемо намагатись навіть і далеко від рідного міста зберегти фан-рух.

- Розкажи про ваш кращий перфоманс.

Як на мене, то найкращим перфом можна вважати акцію у 2011-му році, в рік сторіччя клубу. Тоді в день гри з Миколаєвом в переддень Великодня ми провели досить непоганий марш вулицями міста в кількості близько 100 чоловік, а на стадіоні влаштували гарне піро-шоу, розгорнули велике полотно і текстівку.
Також були яскраві перфи і безпосередньо на сторіччя клубу та ще на декількох матчах, в яких було спалено і багато піро, і намальовано текстівок та полотен, але згаданий вище чомусь мені видався найкращим.


- Чи розділяєте ви двіж на оф та ультру, або і тим, і тим займаються одні люди?

Так, розділення є , причому дуже помітне навіть неозброєним оком. На жаль, дуже важко зібрати всіх на секторі. В кожного свої інтереси. ОФ у нас був завжди, щоправда, не на такому рівні, як хотілось би. Хоча минулого року зі створенням нового молодого колективу був суттєвий стрибок вперед, і ми досягли хороших результатів за підсумками року.



- На твою думку, який рух найкращий у другій лізі?

Однозначно, це Верес Рівне. Хоча буду відвертим, також симпатизую Буковині за їхню оригінальність в зарядах та просто яскраву підтримку своєї команди.

- Що можеш сказати про дотримання всіх пунктів перемир’я? Можна сказати, що всі фанати дотримуються їх і по цей день?

Ну як на мене, то перемир’я зберігається і по сьогоднішній день, хоча неодноразово вже були прецеденти його порушення, той же матч Верес-Арсенал. Але думаю, що доки остаточно не закінчиться війна на Сході, рішення про скасування перемир’я на рівні всіх двіжів країни підійматись не буде. Багато людей і двіжів після закінчення перемир’я, якщо це відбудеться, просто не зможуть з колишньою ненавистю ставитись один до одного. Тому, швидше за все, буде тотальний нейтралітет з елементами дружби на рівні особистостей навіть серед найзапекліших ворогів.