Інтерв’ю з фанатом Авагарда Краматорськ
06 липня 2016
Дуже довго ми обіцяли вам нові цікаві інтерв’ю з представниками фанатської спільноти України. З початком міжсезоння адміністрація ресурсу трохи розслабилась, але вже не можна сидіти склавши руки, тому ми з новими силами беремось за цікаві матеріали, які створюються саме для вас. До вашої уваги інтерв’ю з представником фанатів краматорської команди Авангард.


- Розкажи трохи про себе та свою діяльність за межами стадіону. Згадай свій перший матч, як давно це було?

Мені 27 років, народився та ріс в Краматорську, так би мовити, корінний житель. Свого часу займався футболом на професійному рівні, грав в Авангарді на позиції голкіпера, але життя склалося так, що продовжити футбольну кар’єру не вдалося.

Практично все моє життя безпосередньо пов’язане з футболом, вперше пристрастився до гри мільйонів в 5 років, коли подивився матч Динамо - Спартак. Одружений, синові 3 роки, коли він бачить футбол по телевізору - надягає футболку Динамо і тут же кличе тата дивитися разом з ним, так що, можливо, він теж буде цікавитись всією цією темою.

Маю вищу освіту, магістр, але за професією роботу так і не вдалося знайти, тому працюю в онлайн-середовищі. Поза футболом займаюся громадською діяльністю, допомагаю в організації різних акцій та заходів, спрямованих на підняття патріотичного духу в Краматорську, зізнатися - дається це дуже важко в нашому регіоні.

На сектор потрапив вперше в 2013-му році абсолютно випадково. Підтягнув мене наш нинішній споукмен. Був виїзд в Кіровоград, в автобусі виявилося вільне місце, так власне мене і затягнуло в рух. Але в тому двіжі відкатав всього 2 виїзди і пару домашніх матчів, після чого почалася війна і команда припинила участь в змаганнях.


- Розкажи будь ласка про той час, коли ваше місто було в окупації. І які настрої панують у Краматорську зараз?

Спочатку, коли цивільними місцевими була блокована Міськрада, було не страшно, навіть навпаки. Ми збирали мітинги в підтримку Євромайдану, і косі погляди з боку місцевого бидла підстьобували на те, щоб продовжувати свою справу в більших масштабах. Однією з таких акцій був марш на підтримку Євромайдану в лютому 2014-го, коли ми з хлопцями з руху пройшлися з жовто-блакитними та червоно-чорними прапорами по місту з відповідними зарядами.

Той марш викликав відповідну реакцію у місцевого населення, а всіх учасників почали конкретно щемити представники правоохоронних органів - проводилися обшуки, пред’являлися незрозумілі звинувачення і т.д. Але до судів, слава Богу, не дійшло.

Одним з найактивніших був Степан Чубенко (про його історію напевно всім добре відомо). Так само запам’яталися єхидні особи людей з нашого сектора, які були на тому боці з колорадськими стрічками - більше 80% руху перекинулися на сторону ворога.

А ось коли вже увійшли люди у формі та зі зброєю - тоді стало страшно. Засинали і прокидалися під звуки вибухів снарядів, вже навіть навчилися визначати що і звідки стріляє, який калібр і вид зброї. Визначальним моментом став випадок, коли одного з наших, відомого як Батя, забрали кавказці з дому і сказали що всі ми, ультрас, оголошені в розшук і нам пред’явлені звинувачення по якійсь там їх липової статті, як зрадникам Батьківщини, та стаття передбачала розстріл.

Дивом його вдалося врятувати місцевим слідчим, які вивели Батю з міськвідділу і попередили щоб всі ми їхали з міста. Діяти довелося швидко і рішення про те, що місто потрібно залишити, приймали оперативно, так як у багатьох були сім’ї і маленькі діти.

Про подальшу ситуацію в місті дізнавався з новин, коли перебував в іншій частині України. Зараз в місті все спокійно - після обстрілу 10-го лютого 2015 року, ніяких військових дій не відбувавалось. Радує те, що населення поступово одумується і розуміє, яких помилок вони допустили, виходячи з триколорами на мітинги в той час.

Якщо до і під час війни, співвідношення вати і проукраїнських було приблизно 80 на 20, то зараз, якщо судити за зовнішніми ознаками, 40 на 60 на користь проукраїнських.


- Розкажи про сам рух. Як все починалось, етапи розвитку та що ви маєте на даному етапі.

Зароджувався рух в 1999-му році, хлопці, старші нинішні наші, ще в шкільні роки просто стали збиратися за воротами під враженням виїздів за Дніпрян. Дивно, що весь той склад, будучи жителями Донбасу, підтримував Дніпро і Динамо, і катали за ці команди, а не за Шахтар.

Авангард тоді існував як міська команда і фінансувався, якщо можна так сказати, від заводу НКМЗ, граючи на область. До слова, в той період я грав за молодіжку Авангарду і тоді ще познайомився з нашими фанатами, троє з них до сих пір на секторі. У середині 2000-х команда розвалилася і футболу в Краматорську не було. Але склад не розвалився, хлопці продовжували катати за Дніпро.

В кінці 2000-х Авангард був відтворений колишнім гравцем, Олександром Большаковим, який і є нашим президентом на даний момент. Підхід до справи у Олександра Сергійовича був дуже серйозним, і, буквально через пару сезонів після відтворення, Авангард вже грав у 2-й лізі, а перед цим виграв Кубок області.

Саме з моменту відтворення клубу були змінені кольори на жовто-зелені. Рух почав розвиватися дуже активно, зародження фанатського руху на новому рівні привертало увагу місцевої молоді. Дуже скоро склад збільшився з 8-10 чоловік до 40-50. Називався рух East Alliance.

Можливо, зараз кількість людей на секторі була б більш значна, але коли почався Євромайдан і люди заряджають «Слава Україні», грудьми, що стояли за червоно-чорний прапор на секторі, коли його намагалися зняти, різко змінили свою думку і перейшли на іншу сторону, деякі просто злякалися.

Команда через війну знялася зі змагань. У підсумку залишилося 5-6 чоловік, які продовжували постійно спілкуватися, по суті, це була всього лише компанія друзів, яку об’єднував сектор. Якщо чесно, то на відтворення руху вже ніхто не сподівався, так як всі вважали, що у Большакова не буде фінансів щоб відновити команду, а ні кому іншому вона в місті не потрібна.

Але з зими 2015 стало відомо, що клуб буде грати з наступного сезону в 1-й лізі, ця новина і стала поштовхом для відтворення руху. Датою народження нового руху стало 22 липня 2015 року - матч Авангард - Полтава на кубок (2:1). Для того щоб відхреститися від старого сектора і новий не мав нічого спільного зі зрадниками, які покинули його, було прийнято рішення змінити назву на «Краматорцi».

За словами Баті, що є одним із засновників фанатського руху в Краматорську, нинішній період є найкращим за всю його історію. Насправді це так і є - нас не так вже й багато, 30-35 чоловік, але радує той факт, що всі ми ставимося до руху, як до другої сім’ї, з’явилася єдність і високий рівень відповідальності.

Період притирання і розбіжностей вже пройшов. Регулярно до різних знаменних подій ми проводимо різні акції і невеликі перфоманси. Якщо раніше на виїзд каталися в кількості 4-5 чоловік, то зараз бажаючих підтримати команду на виїзді стало набагато більше.

Найбільш примітні і пам’ятні - це Полтава та Кіровоград. Тоді нас їздило по 18-20 чоловік - насправді для нашого руху це високий результат. Черговим підтвердженням цього став марш на підтримку ФК Авангард, який відбувся на початку лютого і на якому був присутній весь сектор.


- Як складаються відносини між командою та фанатами?

З керівництвом відносини дуже хороші. Нам завжди йдуть на поступки, в першу чергу з приводу виїздів - якщо виїзд пробивається своїм ходом, назад команда нас забирає. Крім того, Олександр Большаков зараз веде переговори з місцевим АТП щоб виділити нам автобус на виїзд. Найближчим часом у нас відбудеться зустріч з генеральним директором, на якій будуть обговорюватися питання щодо облаштування сектора.

Справа в тому, що під час матчів до нас частенько заходить місцева бидлота, звичайно ж в нетверезому стані, так як у нас є домовленість з клубом з приводу поведінки на стадіоні, ми обіцяли що ніяких підв’язок з місцевим сепарами в межах арени влаштовувати не будемо, конфліктів вдається уникнути і «культурно» випровадити гостей з сектора, але з кожним разом стриматися стає все складніше.

Що стосується футболістів - то тут є певні проблеми, так як склад у нас дуже часто змінюється, тому зав’язати тісні відносини з гравцями дуже складно за короткий період часу. Але і за ці півроку, що існує рух, склалися непогані відносини з деякими з них. Пам’ятається, у команди був період, коли не вдавалося виграти протягом 5 матчів поспіль, більш того всі вони були програні. Після чергової поразки в Києві від Динамо-2 до нас підійшов один з футболістів по дорозі додому в автобусі з вибаченнями за такий результат - такі моменти дуже зближують фанів та гравців.

Але кращі відносини склалися з Колінзом, який був капітаном нашого клубу в першій частині сезону. Шкода, що він пішов. Щоб вирішити питання з відносинами між сектором і футболістами, ми вирішили зародити традицію - перед сезоном проводити зустрічі з гравцями на базі.


- Під час останнього матчу ви влаштували невелику акцію протесту проти гендиректора клубу. Запалили піро і дими, а також зарядили пару агресивних зарядів в сторону команди. Після цього матчу у вашого руху з’явилося багато проблем. Чим закінчилася вся ця історія?

На днях відбулась зустріч з гендиректором, з Ромою, якому все це присвячувалося. В основному зустріч на підвищених тонах проходила. Довго не могли прийти до єдиної думки, але в кінці кінців, всі питання які у нас були - вирішили. До речі, на наступний день Рома вийшов на нас і сам запропонував допомогу в проведенні турніру пам’яті Стьопи Чубенко. Клуб виділить поле, апаратуру і частину призового фонду. Будемо сподіватися, що все, що було сказано нам і обіцяно, стане не просто словами.


- Згадай свій найкращий виїзд. Мабуть чимало було цікавих пригод.

Найяскравіший - це, безумовно, виїзд до Кіровограду, до наших друзів. Пробивали на басі, і саме на ньому була рекордна кількість людей - 20. Їхали вночі, якраз після матчу Динамо - Шахтар, з огляду на те, що половина сектора у нас підтримує хохлів, а друга половина - кротів, була певна нервозність на початку, але дуже швидко пройшла.

Плюс до всього у Хоми, одного з наших, був День народження. Сама дорога була дуже насичена, і найбільше запам’яталася зупинка в Кривому Розі. Кілька людей вийшло з автобуса, а основна маса залишилася в басі. Кілька зарядів патріотичного характеру і на горизонті намалювалася зграя з претензіями, у стилі - їдьте в свій Львів, фашисти, бандерівці і т.д.

Почувши це, з автобуса вийшли всі інші і, як розумієш, від зграї не залишилося і сліду. Хоча навздогін самий балакучий все ж отримав двійку. Запам’яталося ще те, що мене забули на заправці, не спеціально звичайно, але довелося наздоганяти автобус, а коли увійшов, то не давав всім спати, стукаючи по барабану до самого Кіровограда. По приїзду прогулялися по місту з місцевими фанатами, а потім провели невеликий турнір з футболу на честь Степана Чубенко і пройшлися маршем по місту.

Цікавим також був виїзд до Полтави, який також пробивали басом, а потім з городянами разом дивилися футбол, Україна - Білорусь, з ними склалися дуже добрі стосунки після виїзду, які підтримуємо і зараз.

Але, якщо говорити про виїзд який запам’ятався, то це був мій другий виїзд. Ще зі старим рухом в Охтирку. 20 годин на 5 собаках і прогулянки по нічному Харкову, з розами і червоно-чорними прапорами в період Євромайдану, і неадекватні таксисти, які погрожували розправою - все це в перший самохідний виїзд в моєму житті не могло не запам’ятатися.

До слова, це був останній виїзд Степана Чубенко. Не дуже хороші враження від виїзду в Харків, на гру з Геліосом, де незрозумілі люди, що представилися фанатами Геліоса, обіцяли нас накрити, але незабаром конфлікт був вичерпаний, виявилося, що це були люди, які не мали відношення до їх сектору взагалі.


- Які мали відносини з іншими конторами до та після оголошення перемир’я?

Дружба зародилася із Зіркою, з Iron Star, саме на них ми зараз рівняємося, вони для нас як старші брати, які є прикладом для наслідування. Ворожнеча була завжди з Ультрас Славхліб (Слов’янськ).

Ще зі старим рухом, в часи коли команда грала на область, доходило до серйозних зіткнень, правда всі поза межами міста, відбиралися банери - все в кращих традиціях навколофутболу. Але зараз у Славхлібу немає руху, хлопці, з якими не так давно бачилися, і з якими, вже сміючись, згадували ті історії, наскільки я зрозумів, збираються відтворювати руху.

В цілому, за часів Іст Альянсу, практично всі рухи регіону точили на нас зуб і при зручному моменті намагалися накрити, так як всі знали, що у нас багато катали за Дніпро. Але, як правило, до реальних сутичок справа не доходила - у справу влазила охорона стадіонів та міліція.


- Ви проводили турнір в минулому році, розкажи про нього детальніше. Чи плануєте ви ще якісь заходи в цьому році?

Турнір був присвячений Степану Чубенко і називався «Більше ніж Гра», так як Степан дійсно всього себе віддавав футболу і безпосередньо сектору. Рішення про проведення турніру було прийнято в день, коли ми з ним прощалися, 8 листопада, а вже 11 у нього був день народження.

Стьопу вбили недалеко від Донецька - зняли з поїзда коли він повертався з Майдану, з яких причин він потрапив в полон - точно невідомо, але ми підозрюємо, що його просто здали, так як він міг з кимось у вагоні вступити в перепалку з приводу своєї проукраїнської позиції.

Сам турнір планувався бути виключно фанатським, але через різні причини чисто фанатський склад команд набрати не вдалося, були кроти з двох міст, Добропілля та Костянтинівки, а також колектив з Білокузьминівки, який катав раніше за хохлів. Незважаючи на те, що часу на підготовку було мало, а також на те, що нам всіляко ставили палки в колеса, коли дізнавались, що організаторами є ультрас (не давали приміщення, ставили свої умови і т.д.), сам захід вдалося провести на високому рівні.

А не так давно на нас вийшла Федерація Футболу Північного Донбасу з проханням зробити турнір офіційним і дати йому назву «Пам’яті Степена Чубенко», ми погодилися на це, але також вирішили проводити свій турнір виключно між фанатами. Офіційний турнір буде проходити в листопаді, в ньому буде тільки одна команда ультрас - наша, решта учасників поки невідомі. Наш турнір ми проводитимемо в міжсезоння, він не матиме відношення до офіційного, і в ньому будемо намагатися набирати виключно фанатські команди. Відбудеться він 17-го липня і ми приймаємо заявки від усіх бажаючих.

Вирішили проводити в міжсезоння, щоб у фанатів з інших міст була можливість до нас приїхати, тому що в інший час йде сезон, багато хто на навчанні, люди працюють, а влітку період відпусток і канікул, плюс до всього немає матчів в чемпіонаті, тому сподіваємося що підтягнеться по більше фанатських рухів. До слова, користуючись, нагодою хотілося б запросити ультрас з усіх рухів України, і особливо з Прем’єр-ліги - для нас була б велика честь побачити представників провідних рухів з Дніпропетровська, Києва, Харкова, Луцька, Львова, Кіровограда, Полтави, Запоріжжя, Кривого Рогу та інших міст України.

- Ваш рух поступово розвивається, які плани на цей рік?

Головним завданням на цей рік, є збільшення складу, завдання мінімум - зберегти нинішній. Це якщо глобально. Знову ж таки, в планах більш тісне спілкування безпосередньо з гравцями команди, все ж, ми одне ціле і потрібно налагоджувати контакти. Крім цього попереду турнір, присвячений Стьопі Чубенко, так само у нас в цьому році перший День народження нового руху, щось безумовно будемо думати.

Також в планах встановити меморіальну дошку Стьопі на вході на стадіон, це питання вже піднімалося, але не було визначеності. Олександр Большаков сказав, що піде нам в цьому питанні назустріч, але потрібно ще більш предметно обговорити його, що ми і зробимо найближчим часом.