Інтерв’ю з ультрас Металіста. Частина 1
17 травня 2016
Перед матчем Металіст – Динамо редакція сайту домовилась про інтерв’ю з одним з лідерів харківського руху, аби познайомити читачів з складною ситуацією в клубі. Гарік, «Ультрас Харків», саме так попросив підписати його наш співрозмовник, розповів дуже багато цікавих речей і про керівництво команди, і про ситуацію в місті, і про розклади в українському навколофутболі та стосунки з росіянами. Ми і не помітили, як розмова затягнулась більш ніж на годину, тому інтерв’ю довелось розділити на дві частини. До Вашої уваги перша з них.

- Яка наразі ситуація в клубі? Що відомо про долю Металіста?

Наразі ситуація така, що кілька тижнів тому нас позбавили ліцензії на виступи у Прем’єр-Лізі. Зараз ми подаємо апеляцію, і до 16 травня щось повинно вирішитись, дати відповідь (як вже стало відомо, ФФУ не задовольнила апеляцію Металіста - Авт.). Проте, ми слабко у це віримо, адже нам не видали атестат через борги. А їх там дуже багато: 5 мільйонів за Хав’єра, прислали з Лозани папірець, якомусь агенту 200 тисяч винні, ще комусь. У підсумку, боргів там дуже багато. Але це те, що люди виграли у суді. Зарплату, комунальні послуги у клубі ми навіть не обговорюємо. Їх також дуже багато, але про це мова не йде. Це і є основною причиною проблем. Наразі клуб, як кажуть, подав апеляцію і намагається врегулювати це питання. Основним аргументом є не те, що ми будемо якось виплачувати ці кошти, а із серії: «Так. У нас є борги, але і у половини клубів УПЛ вони також присутні. Так давайте їх також виганяти, по справедливості».

- Багато хто зараз каже, що той же «Металіст», «Говерла», інші проблемні клуби, грали «по добрій волі» ФФУ. І зараз вони почали із цим боротись.

Як я розумію, з УЄФА чи ФІФА прийшов лист у якому зазначається, що будуть певні санкції по відношенню до Федерації, якщо вони не розберуться з боржниками. Це питання вже вийшло за рамки українського футболу, адже борги перед легіонерами. А той же Хав’єр – гравець достатньо кваліфікований. Так само агенти. Їм тільки дай привід і вони почнуть багато чого говорити. Гадаю, саме через тиск з Європи намагаються врегулювати це питання. А по факту це гноблення і так слабкого футболу в Україні. Грошей ні в кого немає, будуть рубити те, що залишилось.


- Яке майбутнє у клуба?

Курченко прийшов на початку 2013 року. Тоді Ярославському зробили пропозицію, від якої він не зміг відмовитись. Мова йшла навіть про 300 мільйонів євро. Він (Курченко – Авт.) одразу ж повіз 500 чоловік фанатів в Англію на матч з «Ньюкаслом». Візи ледь не за два дні робили, навіть люди з «чистими» паспортами поїхали. Очевидно, що це було зроблено для майбутньої президентської кампанії Януковича. Потім настала осінь, стався Майдан, протести. Після - 2014 рік, всім відомі події. Зрозуміло, що він першим і побіг за кордон. У нього ж усі гроші Януковича були. Проблема Металіста, наразі, лише в тому, що він сидить у своєму «Москва-Сіті» на 40-якомусь там поверсі, і продовжує керувати клубом. За юридичними аспектами. І наші ніяк не можуть його звідти дістати для того, аби його притягнути до відповідальності. Як я розумію, і бажання особливого немає. Про що тут можна казати, якщо за два роки війни офіційно не визнали Росію агресором. Тому він там сидить, дає якісь команди, якісь завдання. Як ми бачимо, клуб розвалюється, він не дає грошей на команду. Гроші, за рахунок яких клуб жив до цього, це залишок від старих трансферів, від прав на футбольні трансляції. Якось намагались втримати клуб на плаву. Дійшло до того, що футболісти купували на базу за свої кошти туалетний папір. Платять зі своєї кишені прачкам, щоб їх форму прали. У кожного нашого футболіста один комплект форми. Після матчу вони до нас підходять, хтось просить футболку. У відповідь: «Хлопці, я б дав вам, але у мене вона одна. Просто немає чим замінити». Раніше кидали після кожного матчу.

Ми намагались вияснити чому так, чому такий тотальний розвал. Бойцан і компанія на спілкування йдуть дуже важко. Є дуже багато людей, які «труться» біля клубу. Від них ми чуємо лише те, що вони щось вирішують. Але, як Курченко літав собі в Європу, так і літає. У Франції у нього дача є. Тому, він як і раніше посилає усіх. Наші ж нічого не можуть зробити. Якщо клуб забрати, то він через європейський суд його поверне собі. Або накладе арешт, і клуб не зможе існувати. Тому, це треба робити по закону. Це повинна бути прокуратура, яка порушить кримінальну справу проти нього. Повинні довести, що він дійсно грабував, і тоді конфісковують усе його майно. І клуб також. Але є нюанс – клуб оформлено на якусь офшорну кіпрську контору, на місцевого жителя, який, я впевнений, не знає що таке «Металіст». Або ж навіть слабко розбирається у футболі. Заплутали усю ситуацію так, що розплутувати і розплутувати.

- Тобто де-юре, Курченко не власник «Металіста»?

Де-юре – ні. Він числиться як президент, юридично. А власником, знову ж таки, за документами, є якийсь умовний Вася з кіпрського селища, на якого оформлено офшор. До того ж, через декілька «прокладок». Все дуже заплутано. Тому, просто «забрати» клуб не вийде. Треба все робити по закону. Арештувати Курченка треба, чи визнати його винним, але це пів-справи. Треба якось це все з кіпріотами вирішувати.


Ми також думали над цим питанням. Можливо, треба внести законопроект на основі роботи прокурорів про те, що Курченко злодій. Після цього, прийняти інший законопроект про націоналізацію «Металіста» і забрати все те, що не встигли розграбувати – база, академія, частина стадіону. Нехай він буде націоналізований, у «зібраному» стані, щоб ми потім змогли його віддати якомусь інвестору, аби це все працювало. Але цього ніхто не робить, бо наша прокуратура й досі шукає винних у розстрілі Небесної Сотні. А тут якийсь «Металіст», якийсь футбол, який нікому взагалі не потрібен.

- Ви не розглядаєте варіант яким пішли запорізький «Металург», тернопільська «Нива», решта збанкрутілих в минулому команд?

Аматорська ліга?

- Так, по суті міняється літера в назві команди і робиться нова команда.

Розумієш, те, що робиться зараз, ті спроби зберегти клуб, які ми робимо, це ще й для збереження нашої історії. Так, ми можемо назвати нову команду з однією літерою «Л», чи з трьома. Не важливо. Чи просто  крапку в кінці додамо. Юридично це буде нова особа, але тоді «1925» (рік заснування «Металіста» - Авт.) ми будемо змушені забути.

- Просто подивитись як зробив «Металург», який об’єднався з аматорською командою. Та ж вінницька «Нива», ще декілька відомих клубів.

Коли у нас розвалили харківський «Арсенал», вони також їздили грати на область. Кози пасуться на полі, а потім вони грають. Це як останній варіант ми будемо розглядати. Наразі ми намагаємось якось зберегти історію, це по-перше. А по-друге, у нашого клубу є майно. База, яку ще Ярославський будував. Академія ще працює, хоч вони і розпродали найталановитіших гравців. Зате там є тренувальні поля, які орендують приватні особи. І частина стадіону. Якщо ми це збережемо, буде основа, на якій клуб буде грати. Якщо ж створюємо нову юридичну особу, набагато складніше буде розпочати. Так, якщо ми вилітаємо у Першу чи Другу лігу це не дуже приємно, але у нас зберігається статус професійного клубу. Аматори то аматори.


- Подавали документи на проходження атестації у Першу чи Другу лігу?

Як каже керівництво, вони апеляцію подали на рішення Атестаційного комітету ФФУ, щоб клубу дали ліцензію на участь в Прем’єр-Лізі.
- Але ж щоб отримати ліцензію в Першу чи Другу лігу треба до органів ПФЛ звертатись.

Не знаю. У нас наразі абсолютно різні варіанти. Починаючи з УПЛ, закінчуючи аматорською лігою. Зовсім не зрозуміло, яку команду дасть колишній президент ФФУ. Чи залишаємо тут, чи переводимо туди, чи зовсім «викидаємо». Це ж «кабінетні справи».

- Натякаєш на Григорія Суркіса?

Так. Наскільки мені відомо, після багатьох розмов з різними функціонерами, у них з Ярославським були дуже натягнуті відносини через Лігу чемпіонів. Ціна питання – від 10 до 15 мільйонів доларів. Я нікого не хочу виправдовувати, ми розуміємо, що це за люди. Ярославський вже відійшов від справ, а Суркіс все ще продовжує бути у футболі. І яка «кістка» буде кинута з його «барського плеча» нам, у вигляді різних варіантів ліг – не зрозуміло. Це дуже спірне питання. Можливо, краще було б щоб ми навіть «пересиділи» декілька років у нижчих лігах. Адже знову без грошей у Прем’єр-Лізі їздити… А так, у Другій лізі виїзда будуть набагато менші за кілометражем, менше грошей потрібно.

- Коли Курченко купував «Металіст», виникали питання по стадіону. Ти сказав, що частина все ще належить клубу, а решта – місту. Все як і раніше?

Коли прийшов Курченко, у місті головною була людина на візку, як і зараз. Губернатором була людина із сумним виразом обличчя – Михайло Добкін. Стадіон «Металіст» - ОСК - обласний спортивний комплекс. Коли перед Євро Ярославський його реставрував, він вкинув частину своїх грошей, решту дала держава. І наразі виходить так, що сам стадіон і певні підтрибунні приміщення належать області, а інша частина – особисто Ярославському. Точніше, зараз це вже юридична особа «Металіст». Потім Курченко намагався забрати собі весь стадіон. Навіть, викупив його, але гроші не перерахував. Була така собі афера, після того як він його вже отримав, гроші не заплатив, якась незрозуміла організація подає позов до суду. Ніби то їх права не були враховані. І все, стадіон під арешт, Курченко нічого не виплачує, спокійно користується ним. Я так думаю, що це саме його контора. І це було зроблено для того, щоб не розраховуватись за стадіон. Але потім, коли прибрали Добкіна, арену повернули через суд. Зараз стадіон у власності області. Поля академії, які на ОСК «Металіст», належать Курченку як і наша база у Високому.


Вчора, коли грали дублюючи склади «Металіста» та «Динамо», ми фіксували на відео усе майно, що є на базі – тренажери, басейни тощо. Це все ми робили з однією метою – щоб нічого не почали грабувати. Із охорони там лише два охоронці, і все. За часів Ярославського, якщо між плиток виростає травинка то все, всі у роботі. Він за свої гроші питав дуже жорстко. Там був ідеальний порядок та тиша. Зараз – розбрід та хитання. У парканах дірки, на полі проростають кульбаби.

- Коли Курченко приходив у клуб, чи не було відчуття, що це людина-ширма, яка першою буде тікати з країни?

Звичайно це було зрозуміло. Янукович собі «взяв» клуб для іміджу, для якогось піару. А цей малий чолов’яга, якому ще й 30 років немає, він взагалі нічого не знає у футболі. Він декілька разів прийшов на нього і все. Навіщо він здався йому, цей футбол? Йому дали завдання все купувати – він це і робив. Нафтопереробний завод в Одесі намагався купити, медіахолдінги, «Металіст» купив, ще щось купував. Він був особистим бухгалтером. Гроші, які були виведені з дербюджету, він їх освоював, грубо кажучи. Наш клуб і був одним із таких «вкладень». Чому? Харків – Схід України, «вати» дуже багато, хоч на експорт відправляй. А тут і Янукович, і Курченко, і в Ньюкасл полетіли, туди з’їздили. Тим більше все було вже готовим. Ярославський все відбудував, гравці є, грошей хоч лопатою гребти. Це був чисто імідж-проект для майбутніх президентський виборів, які мали відбутись у 2015 році. Можливо, якби не було Майдану, якісь гроші б і залучались в «Металіст». А те, що це людина, якою керують зверху – було очевидно.

- Нині склалась така ситуація, що глядачів на стадіонах країни майже немає. В тому числі і в Харкові. Можливо, це якось пов’язано з результатами команди?

Зниження активності вболівальників почалось після Майдану. Тоді ми почали активно захищати місцевий Майдан від «тітушок», почали активно виступати за демократичні цінності, так би мовити. Також, у нас були певні інциденти з «Беркутом». Ми намагались донести до людей, що треба виходити на Майдан і валити режим Януковича. Але основною причиною стали теракти. Думаю, що після них люди почали боятись приходити на стадіон. Скажу відверто, у нас був матч, вже після Майдану, десь у березні-квітні, коли особисто я був на стадіоні у бронежилеті. У нас тоді була інформація, що «Оплот» може приїхати. Ми ходили на стадіон, але з певними мірами особистого захисту, деякі фанати приходили на стадіон зі зброєю. І люди дійсно були готові до будь-яких дій.

- Ви там з дніпрянами нормально так поганяли сепаратистів…

Це було 27 квітня 2014 року. До цього у нас було 3 чи 4 домашні гри, на яких доводилось думати про особистий захист. Адже «вата» реально стріляла зі зброї. Плюс, неодноразово ходили чутки, що «Оплот» буде відловлювати ультрас. Інформація про людей з ультрас-руху з’являлась в Інтернеті. Тоді ми вже мали приклад Донецька та Криму, коли там ледь не по домівкам ходили. А в Луганську взагалі хлопцям сказали, що у них на все про все є година, бо потім до вас прийдуть додому. Їм дійсно, по дивовижному збігу обставин, подзвонили з міліції і повідомили про це. І так, до них приходили додому, шукали. Зараз вже 2 роки як хлопці без дому, без нічого.



- Яка зараз ситуація у Харкові в цьому плані?

Так, люди з «духовними скрєпами» хоч і дибіли, але мізки в них працюють, хоча б на елементарному рівні. Вони бачать, що відбувається на Донбасі. Напевно, у людей трішечки спав цей запал, який був. Раніше вони кричали: «Референдум, референдум». Зараз же вони розуміють, що якщо це і буде у них, то потім буде повторення ситуації, як і на Донбасі, з руїнами і купою жертв. Але прибічників Путіна все ще вистачає. Я сам у шоці, бо раніше вони розповідали, які вони віданні Путіну, як вони люблять Росію та Януковича. Нині риторика інша: «Порошенко та Яценюк розвалили країну, економіки немає». Але по факту, це все то й же електорат, який вічно усім незадоволений, люди, які голосували і голосують за «Партію регіонів». До того ж вони розуміють, що зараз краще мовчати, бо довго розмовляти з ними ніхто не буде. Але вони є.

Багато патріотів також розчарувались у всій цій ситуації. Коли вони бачать, як розривають залишки державності. Люди дуже сильно розчаровані. Якщо сюди прийдуть «зелені чоловічки», хтось та й буде їх зустрічати з тортами та караваями. Ще одним важливим фактором виступає ринок Барабашова – найбільший ринок в Україні – білогородці там купували китайський хлам у дуже великих кількостях. Велика кількість заводів у місті, які, звісно, ніхто не модернізував. І всю продукцію, яку вони виробляли, вони відправляли в Росію. Тобто, країна-агресор дійсно давала людям якусь роботу. А зараз, замовлень звідти немає, інфляція, яка підкосила багатьох. Звичайно, люди не дуже задоволені. Ти можеш бути мільйон разів патріотом, але коли тобі немає чого їсти ти будеш думати саме про те, де дістати гроші на їжу. А якщо в тебе ще й родина є… Не найкраща ситуація виходить. Тому сказати щось однозначно - дуже важко. Нинішня влада не може все поставити на правильні рейки. Щоб люди зрозуміли, що треба трішечки потерпіти, а через рік-два все буде нормально. Розбрід і хитання, або хто першим увірвав того й капці.

- А ситуація всередині двіжу?

Основа, кістяк є. За останній рік наша трибуна нагадує «Динамо» Загреб – весь стадіон порожній, лише ультрас-трибуна забита вщент. Особливо, після того, як ми об’єднали Північну і Південну трибуни. Звичайно, не без своїх гріхів, але ми працюємо. Так, можливо через теракти люди бояться ходити на стадіон. І «ватна» публіка відіграє не останню роль. Футбол – це розвага пролетаріату. А це люди, які працювали на ринках та заводах, грошей вони, відповідно, не отримують. Плюс, у них футбол асоціюється з фашистами, ультрас тощо. Але це особисто моє припущення.


Ну ультрас-трибуні у нас все добре, усі хлопці тримаються разом. Нових людей зараз менше. Частина глоріхантерів, які приходили на єврокубкові матчі, трансформувалась у нових хлопців на ультрас-трибуні. Стара школа чекає Першої чи Другої ліги, щоб на «собаках» поїздити по «пердям», по-«мракобісити». Стара добра ультрас сцена. Апатії чи розчарування, як такого, немає. Загалом, лише хвилювання через ситуацію в клубі. Через те, що все, що було побудовано, розвалюється завдяки одній незрозумілій людині. Так, можливо було б не так прикро, якби офіційні структури, які повинні виправляти цю ситуацію, зробили б хоч щось. А по факту нічого не відбувається.

«Металіст» не «Металіст», їм би щось повіджимати. У нас футбол взагалі дуже збитковий вид діяльності. Тобі треба платити мільйони, щоб це утримувати. Можливо, саме через це нашим клубом ніхто й не займається. Ми ходили до Бойцана, який, по факту, перше обличчя. Ми ледь утримались, щоб не дати йому по обличчю.