Інтерв’ю з ультрас Металіста. Частина 2
18 травня 2016
Друга частина інтерв’ю з Гаріком - фанатом харківського Металіста. В першій частині він розповідав про нинішню ситуацію в клубі, зараз же мова піде про стосунки з росіянами, можливість закінчення фанатського перемир’я та ставлення суспільства до фанатів. Сподіваємось, що спроби фанатів Металіста зберегти свій клуб таки будуть успішними і побажаємо їм успіхів у цій нелегкій справі.

- У клубі є з ким розмовляти?

Нинішнє керівництво треба повністю змінювати, адже там сидить Бойцан. Саме він розвалював «Таврію», від якої зараз нічого не залишилось. На їх колишній базі навіть плитку здерли та вікна з рамами повиносили. Ми на базу для того й ходили, щоб усе сфотографувати, аби нічого не розграбували. Вже почали ходити чутки, що хтось вивозить тренажери, інше майно. Скоріш за все, ми туди будемо свою охорону ставити, щоб усе було під контролем.

- Тобто, ультра буде виконувати функцію охорони бази?

Скоріш за все – так. Ми про це думаємо. У нас є своя рота – «Східний Корпус», багато «азовців», охорона агенція. Ще не знаю через що ми це будемо робити – ставити охоронну агенцію чи ГО. Це пов’язано із тим, що як тільки ми туди заїдемо, почнемо охороняти, багато знайдється людей, які почнуть волати: «Рейдери!».

А щодо керівництва – гнати їх в шию усіх. Коли ми приходимо до Бойцана з питанням куди зникли гроші від ТК «Футбол» за трансляції, а це 1 мільйон доларів, то чуємо у відповідь, що вони пішли на якийсь третій рахунок. І він не знає на який. Те ж саме стосується і головного економіста – вона теж не володіє інформацією, куди були переведені гроші. Це взагалі як?! Люди розривають останнє, що залишилось. Але при всьому цьому, коли у клубі не виплачують зарплату, він йде зі «своїми» людьми, яких він призначив, і купує собі новий Range Rover. Зрозуміло, що оформлює не на себе. Виписує собі премію в розмірі не однієї сотні гривень. Це доведені факти. А коли приходиш до нього і кажеш: «Заплати гравцям», а у нас вже грає навіть не дубль, а дубль дублю, то у відповідь чуємо, що усі хто не задоволений чимось - можуть іти на три літери. У нас була Академія, в якій зростали талановиті футболісти, а зараз вони роз’їхались хто куди. Розвалюють взагалі все. Коли ми з ним востаннє спілкувались, він ні на одне питання нормально не зміг відповісти, лише «жував» соплі. То на Курченка все «валить», то на генерального директора, якого ніхто ніколи не бачив. І ця людина лише на папері головною є в клубі. Усі ж розуміють, що усім «рулить» Бойцан.

Ми змусили його дзвонити Курченко. Як тільки той почув, що з ним хочуть поговорити фанати, кинув слухавку. Потім ми йому передзвонювали, він не брав слухавку. Він навіть боїться розмовляти.

- Ще до війни з Росією, одна з ваших трибун підтримувала дружні відносини з московським «Спартаком». Після початку агресії, дехто з «м’ясних» пішов на фронт воювати проти України, багато з них підтримують агресію проти України. Які відносини наразі?

Зрозуміло, що події наклали свій відбиток на відносини. І ті, хто дозволяє собі певні висловлювання чи позитивні відгуки по відношенню до сепаратистів – такі люди швидко дізнаються вірний шлях. З ними розмовляти ніхто не збирається, це тварини. Про що з ними розмовляти? Не залежно від того на якій трибуні вони були – в Росії чи ні. Не будемо забувати про те, що в Московії КДБ не перестало існувати. Воно контролює все. А з їх законами та тотальним контролем намагатись десь, якось, колись думати не так, як наказала партія – дуже складно. Я ні в якому випадку не хочу їх виправдовувати. Вони самі дозволили, щоб в їх країні таке відбувалось. Ми, у своїй країні, зібрались, висловили свою позицію. Тому зараз ми можемо відкрито чи напіввідкрито щось робити та говорити. У них же – кляп до рота і сиди мовчки. Про що можна казати, коли у них людину за репост у «Вконтакті» закрили на 2 чи 3 роки. Це чистої води сталінізм.


Але, не зважаючи на це, поодинокі хлопці на нашому боці. Зрозуміло, що ніяких контактів на рівні двіжів бути не може, на даний час. Якщо ми будемо когось підтримувати з Росії, до них ФСБ на наступний же день прийде додому. Якщо вони нас будуть підтримувати відкрито – такі ж наслідки. Ми воюємо за свою країну. Добровольцями йшли у різні батальйони, у тому ж «Східному Корпусі» багато хлопців з ультрас-трибуни. Ми готові воювати і ми будемо воювати. На особистому рівні контакти залишились. В плані політики якщо хтось схвалює сепаратизм або великоросійську державу – з людиною немає про що розмовляти. Ніякої іншої версії бути не може.

- Ще до перемир’я склалось таке враження, що російський навколофутбол намагається підім’яти під себе Україну. Це було не тільки у вигляді «Металіст» - «Спартак», але і київський та московський ЦСКА, «Чорноморець», «Зоря», Сімферополь  і т.д. Відчувалось, що російський стиль ОФ хоче хоча б частково контролювати наші контори. Під час Майдану все різко стихло, але зараз відчувається, що оце нав’язування російського стилю починається знову, навіть не зважаючи на війну та фанатське перемир’я. Що ти сам про це думаєш?

Я буду висловлювати чисто свою думку, а не сектора, двіжу чи трибуни. У різних людей вона може бути різною. Є інформація з різних джерел про те, що ФСБ дійсно намагалось через ультрас, через ОФ запустити свої брудні щупальці в Україну і підім’яти деякі двіжі під себе. Але вони не врахували ступінь крайнього патріотизму. Наприклад, фанати в тому ж Донецьку та Криму одразу стали на сторону проєвропейських сил, на захист своєї країни. Інший варіант у них в двіжах навіть не розглядався. У нас на секторі одразу все було зрозуміло – Януковича у відставку, ні про який Митний союз мова не могла йти. Так, «вудочки закинути» вони намагались через російських певних товаришів, але це у них не вийшло. Ми, у свою чергу, через спілкування з хлопцями з Білокам’яної якісно зросли як у навколофутболі, так і наші перформанси вийшли на абсолютно новий рівень. Так би мовити, взяли усе найкраще, що могли і відстояли свою ідеологічну та політичну позицію, коли настав час Ікс. Це якщо казати про нас. Більш того, я думаю, що коли ми будемо відвойовувати Кубань та пошлемо наші танки на Москву, то хлопці, які нас ідеологічно підтримують, вони будуть нашою агентурою. В тилу ворога.

З приводу того ж ЦСКА я не можу судити. Так, у мене є особисті контакти, але внутрішньої якоїсь ситуації я не знаю. Щодо Одеси… Останнім часом вони мене розчаровують. Одне з найкрасивіших міст України, а з двіжем там якась дуже незрозуміла ситуація. Якщо раніше вони імперські прапори усюди вішали, то під час Майдану начебто зрозуміли, що так робити не варто. Зараз, до мене особисто, надходить інформація, що привид російського шовінізму підіймає свою голову. Не можу озвучувати певні деталі чи наводити приклади. Є відчуття, що саме в Одесі знаходиться те місце, яке найбільш вигідне для працівників ФСБ в плані тактики. Там же поруч Придністров’я, інші різні моменти. До того ж, там з самого початку було певне ідеологічне підгрунтя на секторі. У той час, коли ми боролись за право вішати червоно-чорні прапори на трибуні, нам не дозволяли, наших хлопців кидали за грати, а ми все одно їх вивішували... то в Одесі вивішували імперські прапори. Я сподівався, що це було у вигляді глуму. Майдан показав, що напевно воно так і було. Але у даний час якісь незрозумілі та не дуже добрі рухи відбуваються. Подивимось що буде.


- Щодо перемир’я. Твої враження від цієї, дійсно історичної події не тільки в нашому футболі, але і у світовому?

У будь-якому випадку – ми молодці, що дійшли до цього. Але ж очевидно, що перемир’я було і до його офіційного представлення у ЗМІ. Усі бачили під час Майдану хлопців з інших рухів, але ні у кого не виникало й думок аби почати один з одним битись. Спрацював той принцип, що коли з’являється міліція, бійка закінчується і ворогом стають люди в формі. Таке собі негласне правило, яке і спрацювало на Майдані. А вже потім, коли хлопці зрозуміли, що ситуація загострюється дуже сильно, вирішили дати посил соціуму, що ми такі-сякі, погані, фашисти, алкоголіки і як там ще нас називали, оголошуємо перемир’я заради нашої спільної країни. Робимо дуже відповідальний крок у непрості часи. Гадаю, це дуже правильний крок і він повністю виконав свою історичну місію. Можливо, років через 10-20 будуть встановлювати пам’ятники ультрас, називати на нашу честь проспекти, школи тощо.

Щодо відносин між різними діжами, то багато хто скучив за навколофутболом. Але особисто я не уявляю, як можна битись з людиною з тим рівнем ненависті, який був до Майдану. Особливо, після того, як ви разом були в АЗОВі, разом повзали на фронті під обстрілами, у вас є загиблі, поранені. А ви, після цього, будете бризкати слиною і бити один одному обличчя… Це нерозумно, це нереально. Навряд чи таке буде. Я зараз кажу про тих, хто приймав участь в АТО. Звичайно, є і такі двіжі, які не дуже рвалися на фронт, не будемо тикати пальцями. І ми, зі своєї колокольні, спостерігаємо, що вони намагаються поставити під сумнів перемир’я. Це виглядає смішно, коли хтось незрозумілий, який не воював, починає розповідати щось на кшталт: «Та ми найкращі в ОФ, ми найсильніші». А у нас хлопці є , які дійсно пройшли гарячі точки – Широкіно, Ілловайск. Одного хлопця, до речі, до сих пір не можуть знайти. У дніпрян, також, хлопці воювали, дехто загинув. І коли цим хлопцям такі незрозумілі персонажі починають щось розповідати. Ті самі персонажі, які вибирали собі нові кросівки, коли хлопці воювали, це, м’яко кажучи, дуже смішно виглядає. Так, старші товариши деякий час будуть стояти, сміятись, а потім можуть приїхати і розповісти хто є хто. Мені здається, що це буде саме так. Це перемир’я організували двіжі, які правлять балом у нас в країні: «Динамо», «Дніпро», «Металіст», ЦСКА, Львів. «Кротів» взагалі з дому вигнали, разом з луганцями. Про «Таврію» я взагалі мовчу, там хлопці ледь не босоніж тікали. І зараз якісь явно нерозумні люди намагаються ставити під сумнів цей пакт. Гадаю, там з ними по навколофутболу вже ніхто розбиратись не буде. Там будуть методи такі, щоб було одразу все зрозуміло – треба сидіти спокійно. Це особисто моє бачення ситуації.

- Тим не менш, у Харкові йде якась перевірка молоді чи все заморозилось?

Це є. Не було цього лише в перший рік. Гадаю, ніхто не буде сперечатись, що постійні перевірки, перегляди складу - тримають в тонусі. Думаю, саме завдяки навколофутболу ми змогли організовано вийти на Грушевського, на Майдани по різних містах. Люди відчували плече побратима поруч, вони знали як треба протистояти міліції, не боялись цього. Напевно, це був вирішальний вклад у те, щоб вистояти. Ні в якому разі не хочу принизити заслугу інших громадян, які також там боролись. Але це був той фактор, та сила, той інформаційний посил, який допоміг все стримати. 2 роки – величезний строк для навколофутболу. Зараз, у будь-якому випадку, молодь треба у полях обкатувати, щоб вони розуміли, що можна отримати по обличчю, можна  дати в обличчя. Так, це відбувається, робота у цьому напрямку йде. Але не так, як раніше. До перемир’я ти домовився про бійку і гадаєш: «Буде підстава чи не буде». Немає вже тієї жорстокості, немає тих добивань так, аби люди не встали. Всі розуміють, що наразі є більш важлива справа – війна. Туди люди йдуть. А навколофутбол… Якщо раніше це був екстремальний вид спорту на межі з божевіллям, то зараз це вже як хобі із загартуванням характеру.


- Ти висловив припущення, що через 10-20 років пам’ятники будуть на честь ультрас, проспекти, школи. Так, після Революції гідності ультрас вважали Героями. Але останнім часом у суспільстві почалась та сама, вже забута пісня, про неадекватів, фашистів, пройдисвітів. З чим це пов’язано?

Коли я читаю премодерацію нашого пабліка, найбільшого, в одній з соціальних мереж, то роблю певні висновки -  особливо нас ненавиділи після бійки з киянами восени 2013 року. Розповідали, які ми жахливі, неадекватні тощо. А коли ми вийшли на захист місцевого Майдану, а це було дуже екстремально, через величезну кількість «тітушок», люди ледь не ікони почали писати з фанатів. Вірші писали, поеми, дівчата бажали собі майбутнього чоловіка лише з ультрас. Думка змінилась кардинально. На жаль, люди, у своїй більшості – стадо. Вони слідкують за якимись тенденціями, тим, що наразі модно. Дуже маленький відсоток людей може аналітично мислити, читати між рядків, адекватно оцінювати ситуацію. Коли ми їздили і бились, то ми все розуміли, той кураж який був. Це як наркотик. Ти спробував, і тобі це сподобалось, ти залишився, або ж ти не при справі. Теж саме і тут – екстремальна ситуація пройшла, «тітушні» вже немає, фронт вже десь там, дуже далеко, і люди починають «співати» забуту пісню. Але я впевнений, що якщо знову буде якась екстремальна ситуація і ультрас знову продемонструють свою активну громадянську позицію, то люди, які до нас зневажливо ставляться, першими вийдуть на руках носити, хлібом з сіллю зустрічати. Напевно, це людський менталітет, бажання здатись розумнішими, ніж є насправді.

- Абстрагуємось трішечки. Якщо закінчиться перемир’я, розклади на футбольній карті України зміняться? Я маю на увазі колишні союзи, колишніх ворогів.

Дійсно, події, які пов’язані з війною, дуже сильно змінили коло спілкування. І з тими, з ким ми раніше взагалі не могли розмовляти, контактуємо дуже плідно. В першу чергу, по лінії корисних справ для країни та соціуму. Не пов’язаних з навколофутболом. І якщо раніше це був для тебе ворог, якого треба знищити, то зараз ти розумієш людські якості. І ти бачиш, що людина на тебе дуже схожа. Якщо б ви до війни були в одному місті, то ледь не кращими друзями стали, наприклад. Напевно, саме на підґрунті цього і почали більше спілкуватись, довіряти один одному. Якщо ж закінчиться перемир’я, то мені здається, що ті люди, які разом воювали на фронті, в незалежності від зміни карти союзів та ворогів, не зможуть вийти один проти одного. Пожартувати – так, але не більше. А таких бійок, як раніше, їх вже не буде. Згадайте що ми влаштовували з дніпрянами – один одного чекали на трасах, у місті суцільний безлад, у лікарні один одного клали. І дуже сильно хвилювались, аби не було трупів після бійок. Суцільна, всеохоплююча ненависть. Зараз, я навіть такого уявити не можу. З тими хлопцями з Дніпра, з якими я знайомий, не зможу битись з тією ж люттю, щось продумувати проти них. Можливо, цим буде займатись молодь, яка не застала цих моментів, якій потрібен цей адреналін. Щоб напрацювати собі характер, стійкість, інші спортивні показники. В якому це вигляді буде – я не знаю. А те, що нинішнє покоління не поверне ті внутрішні емоції, які були до перемир’я щодо своїх ворогів – сто відсотків.