Полісся (Житомир) - Нива (Вінниця) 0:4 18:00. 22 липня 2017 року. м. Коростень. "Спартак". 1488 глядачів Чемпіонат України. Друга ліга.

Особисто я не люблю пробивати матчі команд, що грають не на своєму рідному стадіоні. Але цього сезону відсоток безхатченків настільки високий, що можна просто просидіти сезон вдома, тому на безриб’ї і рак риба. До того ж додаткову мотивацію пробивати гру окрім старих-добрих українських хоперів створив мій старий знайомий Отто з Чехії, що проводить свою відпустку в Україні разом із дівчиною.

Дорогою від Києва до Коростеня пообідали в локальній броварні в Бучі, там же подивились на стадіон Ювілейний, газон якого лишив приємне враження. Маю надію на те, що Буча відродить свою команду та продовжуватиме радувати місцевого глядача. Так як виїхали ми заздалегідь, то мали вдосталь часу щоб заїхати на один крутий стадіон в Бородянці, наша автівка нам дозволяла бути і швидкими і мобільними одночасно. Після Бородянки і майже до самого Коростеня наші чеські друзі спали, тому ми з Кельтом мали вдосталь часу обговорити перспективи українського і не тільки хопінгу, а також інші навколофутбольні теми.

Під стадіон Спартак ми приїхали за тридцять хвилин до гри. Одразу помітили афішу, яка сповіщала про сьогоднішній матч, а також про коростенське дербі, що мало відбутись у неділю. Тим часом струмок вболівальників потроху сочився через касу, в якій за 20 грн до квитка ще додавали програмку формату А4, згорнуту навпіл, де чорним по білому була надрукована статистична інформація про обидві команди. Ми, не довго думаючи, послідували до каси і далі через ворота і стюардів на стадіон.

Першим ділом подивились чи є активні фанати. Житомиряни вже крутились біля сектору і займались розвісом банерів. Фанати з Вінниці за нашими даними були ще в дорозі, їх сектор пустував. Після кола пошани стадіоном підійшли до єдиного на території стадіону ларька. В ньому було майже порожньо, якщо не рахувати води, морозива на палочці та пляшок з лимонадом місцевого виробництва. Тітонька, що стояла по той бік прилавку була не надто зацікавлена в тому, щоб її торгівля процвітала, а швидше відбувала номер.

Матч розпочався з виконання гімну України. На той час основна група гостьових фанатів вже була на секторі, який дбайливо з-поміж інших був огороджений червоною стрічкою. А одразу після стартового свистка житомиряни запалили декілька кольорових димів, чим привернули до себе увагу не тільки глядачів але і диктора, який двічі на весь стадіон повторив про недопустимість використання піротехніки під час футбольного матчу. На секторі Полісся також був банер про те, що Полісся повернулось до професійного футболу надовго і всерйоз. Довелось почекати кінця матчу, щоб зрозуміти правдивість тверджень. Протягом першого тайму фанати обох команд по звуковій підтримці виглядали рівно, незважаючи на те, що футболісти команди гостей переважали своїх опонентів не лише в грі, а й в рахунку.

Під час перерви ми, а до нас вже приєдналась Квітень, перекинулись парою трійкою слів з Кравою, відомим у певних колах вінницьким фанатом. Отто презентував йому чеських ГХ-стікерів, і закатірував прізвисько вінничанина, тому що в чеській мові воно має інше значення. Другий тайм пройшов, як і перший під акомпанемент гостей, які повністю переграли житомирян на футбольному полі. В якийсь момент з домашнього сектору в бік своїх гравців понеслись образи і пред’яви, мовляв скільки можна чекати на перемоги. Такий перебіг подій мене дещо здивував адже це був лише другий тур чемпіонату, в який Полісся прийшло з аматорської ліги, де рівень команд як не крути, а менший. Тут же мозок почав підбирати варіанти на що саме і чому довго очікують хлопці…

Під кінець матчу житомиряни ще раз порадували піротехнікою, запаливши декілька фаєрів та дим.
В кінці матчу вболівальники, як іноді буває, почали залишати стадіон не очікуючи на фінальний свисток. Мені було цікаво подивитись як поведуть себе гравці та фанати Полісся. До честі футболістів, вони всі або майже всі підійшли до сектору і про щось говорили. Я одразу відмітив мужність молодих виконавців, адже їм ніщо не заважало після 0:4 сховатись у підтрибунне приміщення. Закралась думка, що після різких зарядів, що лунали під час другого тайму фанати продовжать морально знищувати свою команду, але хлопці проявили далекоглядність, знайшли необхідні слова, і спілкування закінчилось спільним фото фанатів з командою. Тим часом гравці Ниви також подякували своїм фанам за підтримку та задоволені покрокували відпочивати.
В свою чергу ми стрибнули в авто, та вже за дві години були в Києві звідки кожен рушив своєю дорогою. Хто автобусом до Одеси, хто в готельний номер, а хто додому.