З перших хвилин Шахтар взяв м’яч під свій контроль і намагався за допомогою позиційних атак знайти дірки в обороні противника. Полтавці ж діяли дуже компактно і мало що дозволяли підопічним Фонсеки. Атаки помаранчево-чорних тривали по всьому фронту, системно донеччани розхитували фланги і намагалися пройти через центр, і на 21-й хвилині добилися свого. Господарі продовжували володіти ініціативою і на 36-й хвилині рахунок подвоїли. Полтавці, здавалося, зовсім поникли, але несподівано відіграли один м’яч. На перерву команди пішли за рахунку 2:1. У другому таймі Шахтар продовжив володіти ігровою ініціативою, але якихось небезпечних моментів біля воріт Ткаченко так і не було. А ось полтавчани знову скористалися своїм шансом, влаштувавши господарям холодний душ. Наприкінці зустрічі гірники таки зуміли дотиснути гостей, забивши втретє.

42 фанатb з Полтави підтримувало Ворсклу. Сектор прикрасили декількома банерами, лише іноді кидаючи поодинокі заряди.

Команди продемонстрували досить жвавий темп футболу і грали на перемогу, що подарувало глядачам і вболівальникам позитивні враження від гри. Початок поєдинку, як, втім, і весь перший тайм, можна записати в актив Сталі. Команда з Кам’янського з перших хвилин стала активно йти вперед і створювати тиск на суперника, що вилилося в зароблений вже на 7-й хвилині матчу пенальті. Героєм даного епізоду став 18-річний голкіпер Зорі Андрій Лунін, який впевнено взяв удар Кузика з точки. Другий тайм почався вже з тиску луганців, які відчули впевненість у своїх силах і стали активно йти вперед. Натиск на ворота суперника приніс плоди на 57-й хвилині. Після забитого м’яча Зоря остаточно захопила контроль гри, диктуючи свої правила. Сталевари мали змогу зрівняти рахунок, але не скористалися моментами, які мали.

Трохи більше 30 ультрас приїхали до Києва задля підтримки Зорі. Фанати влаштували команді чудову підтримку з доволі потужним звуком, тим паче на майже порожній Оболонь-Арені інакше бути не могло.

В першому таймі мінімальну перевагу все ж можна було б віддати господарям поля. Якщо у маріупольців були лише потенційно небезпечні нагоди, то команда з Рівного могли відкривати рахунок перед перервою, проте голкіпер Маріуполя свою команду врятував. В другому таймі картина на полі особливо не змінилась. Азовці більше контролювали м’яч, тоді як Верес намагався контратакувати. Зрештою, на 65-й підопічні Юрія Вірта відкрили рахунок. Три хвилини по тому ситуація для азовців взагалі стала критичною – вони залишилися в меншості. Проте команда Бабича змогла мобілізуватись та навіть змусила господарів захищатись великими силами. Старання гостей таки вилилися в гол. На цьому команди не зупинилися і продовжували шукати щастя біля чужих воріт. Але більше забитих м’ячів вболівальники не побачили.

Один фанат з Маріуполя пробив виїзд до Львова...

Цей матч обіцяв стати поєдинком двох рівних опонентів. Таким він і вийшов: величезна кількість боротьби з перших секунд призвело до того, що глядачі раз у раз спостерігали за реакцією на епізоди від арбітра, замість гольових моментів біля воріт будь-якого з колективів. Таким чином, перший і єдиний, по факту, гольовий момент до перерви належав Карпатам. Залишалися надії на другу половину матчу. Однак нічого не змінилося. Продовження, розпочатої в першому таймі, боротьби на кожній ділянці газону мало місце до кінця зустрічі, а найбільш небезпечні моменти належали, знову-таки, гравцям Карпат. Іноді господарі перехоплювали ініціативу і великими силами йшли на ворота суперника. Втім, перевага кропивничан було мінімальною, часто вони тримали м’яч в середині поля і не могли вийти на ударну дистанцію.

Порядку 60 вболівальників налічували в цій грі сектори господарів. Кропивничани вже традиційно надали перевагу підтримці за допомогою великої кількості прапорів, іноді розбавляючи її доволі гучними зарядами. Не обійшлося і без голого торсу.

17 фанатів шизіли за львів’ян. Хлопці підготували на гру 2 текстовики – «Проти диктатури ФФУ» та «Марлоса геть». Цілий матч відносно, як на кількість голосні заряди і традиційне «Ми - Карпати…» в кінці матчу. Ще один момент привернув увагу. На центральних трибунах хтось вивісив текстівку «Суркіс сєпар, Маріуполь - це Україна», але пізніше вона була знята стюардами.

Відразу ж після стартового свистка Динамо заволоділо ігровою перевагою і можна було припустити, що так буде тривати протягом усього матчу, але моряки швидко перехопили ініціативу і накрутили темп гри, агресивно діючи в атаці. Перший же удар в прощину воріт Коваля на 14-й хвилині виявився результативним. На 21-й хвилині одесити подвоїли свою перевагу в рахунку, зробивши гучну заявку на перемогу в звітному поєдинку. Хацкевич вирішив посилити напад ще в першому таймі, однак заміна дивідендів не принесла. Динамо знаходилося на чужій половині поля протягом усього другого тайму, окупувавши підступи до штрафного Чорноморця, правда, до небезпечних моментів біля воріт Гутора справа не доходила. Кияни виконали десятки навісів у воротарський майданчик, але всі вони успіху не принесли. Головний тренер киян пішов ва-банк випустивши ще двох форвардів. І четверта заміна себе виправдала. Динамівці відквитали один гол. Після забитого м’яча кияни стали насідати на ворота одеситів в надії вирвати хоча б нічию, але дива не сталося.

Господарі від душі попалили на цій грі. На секторі в прямому сенсі було гаряче, як і від активної підтримки, так і від кількості спаленого піро. Та й взагалі перф одеситів на цьому тижні був на висоті. Фанати підготували банер та текстівку, на якому фанати та команда завжди разом. Така підтримка надихнула Чорноморець битись до кінця. Традиційно одесити використовували багато прапорів. Не обійшлося без піро і на секторі 8+8. Хлопці також активно шизіли за команду.

Чимала кількість киян пробила виїзд до Одеси. Заряди були потужними настільки, наскільки це можна, хоча при такій кількості можна було шизіти і жвавіше. Навряд чи гра команди принесла гарний настрій фанатам. Проте раніше заготоване під голи піро таки було спалено і приправлене вогнегасником.

Багато хто очікував на продовження протистояння між Родичами та одеситами. Перші вивезли доволі серйозний склад і зробили купу фотографій на вокзалі, під стадіоном та в місті, запрошуючи господарів до дій. Але Сегедка вирішила бути розумнішою, і цього дня в місті нічого не відбулось.

Дуже незвичайний матч видали донеччани і олександрійці, не шкодували сил на атаку обидва суперники, багато і досить цікаво комбінували, часто били по воротах і створювали хороші моменти. Причому оборона дозволяла нападаючим показати себе, часто помилялися захисники. Проте коли команди змирилися, що буде нічия, в кінцівці почали більше часу приділяти грі на своїй половині поля, не ризикували, Брікнер вистрілив з такої позиції, з якої неймовірно важко забити. Проте, м’яч залетів у сітку. Гості кинулися відіграватися, але декількох хвилин які залишалися було катастрофічно мало. Фінальний свисток арбітра зафіксував мінімальну перемогу донеччан, яка підняла їх на четверте місце. Олександрійці ж продовжують зависати в другій половині таблиці.

14 олександрійців відвідали гру у Києві. Окрім колективного фото, маємо також скріншот з трансляції, який навряд чи передасть усю атмосферу, яка відбувалася на секторі.