Коротке інтерв’ю з представником Динамо
01 червня 2018
Сьогодні ми публікує останнє, десяте інтер’ю з представниками Прем’єр-ліги, які записувались протягом другої частини чемпіонату. В останньому випуску говорили ми з фанатом київського Динамо, який відкатав золотий сезон 2017-2018.

- Привіт, перше запитання у нас стандартне - представся будь ласка читачам, як давно ти підтримуєш рідний клуб, до якої банди себе відносиш?

Привіт, мене звати Дмитро, вперше потрапив на сектор разом з батьком у травні 2007 на пам’ятному фіналі Кубку України проти Шахтаря на Олімпійському, тоді непоганий заміс хлопці влаштували космонавтам. Проте більш постійно почав ходити з весни 2010. Знаходжусь у складі Д.Ультрас з першого дня заснування банди, а до цього був у маловідомій конторі Біла Сотня.

- Давай трохи поговоримо про досягнення, яке підкорилось лише тобі одному в двіжі Динамо. А саме золотий сезон. 7 євровиїздів, з них два при порожніх трибунах (Белград та Ельбасан), а виїзд на Марітіму взагалі є самим дальнім виїздом в історії руху Динамо... Розкажи трохи, коли ти задумався над золотим сезоном, які перепони були, наскільки складно воно далось?

Розмови про золотий сезон пішли після виїзду на Марітіму до Фуншалу, бо, як виявилось, вже на той момент [серпень 2017 - прим. редакції] я був єдиний, хто пробив всі матчі з початку сезону. До речі, дізнався про самий дальній виїзд вже будучи на острові, цю думку висловив компаньйон по подорожі Гоша, а вже на 100% стало ясно після підрахунків олдових фанатів.

Більш свідомо почав думати про золото після жеребкування групи ЛЄ, коли стали відомі суперники, і серйозних складнощів я не помітив. Хіба що напрягали обставини, які ти зазначив, в Белграді та Елбасані. Приємно відзначити той факт, що потрапити на ті стадіони нам допомогло керівництво ДК, мабуть ще 3-4 роки тому було б важко розраховувати на таку допомогу.

Також трохи нашифрувала ситуація з баном на відвідування матчів в Італії, після минулорічного виїзду до Неаполя багато хлопців з двіжу його мали отримати. Але ніяких офіційних листів чи документів я не отримував і не підписував, тому, коли в 1/8 нам попався Лаціо, вирішив їхати до Риму і на місці вже розбиратись. В результаті ніяких напрягів з потраплянням на стадіон цього разу в Італії у мене не було.

- Мабуть також варто додати читачам, що це твій другий золотий поспіль. Якщо в Україні діє фанатське перемир’я і трабли можуть бути лише з ментами, то в Європі пригоди можна знайти аж бігом. Який виїзд за ці два сезони був самим неспокійним? Неаполь чи Стамбул? Афіни чи Белград?

Так, поїздки до Європи в цьому плані цікавіше виглядають наразі. Буду розповідати лише про свій особистий досвід, бо всі подорожують своїми купками і у кожної виїзд складається не однаково. Так, наприклад, Афіни пройшли для мене спокійно, але так було не у всіх. В цілому серед перерахованих тобою виїздів жодного екшену з фанатами в мене не було, в Неаполі тільки мусора надовго прийняли і не вийшло потрапити на матч.

Неочікувано самим цікавим став виїзд до Португалії на Бенфіку. Біля самого стадіону на наш моб стрибнули в спину якісь чорняві на стонах. Ми витримали першу атаку, розвернулись й погнали їх в різні сторони. Тоді серед наших більш-менш серйозно перепало лише одному хлопчині, поліція та стюарди відреагували дуже повільно. Зазначу також використання зі сторони португальців скляних пляшок та було помічено декілька пряг. Взагалі в Європі поширена практика використання гівна під час фанатських сутичок в місті, вважаю, що це не круто і не респектую такій поведінці; якщо бажаєш показати хто хазяїн в місті - доводь це власними кулаками.

На цьому пригоди в Португалії не закінчились, бо на наступний день ми полетіли з Лісабону прогулятись по Порту. І там вже в нас летіла бруківка та пляшки від фанатів одноіменного клубу. Ми без сутички спокійно відпетляли від того дійства, схоже вони нас сплутали з фанатами Брюгге [в це день бельгійці грали в Порту - прим. редакції]. Один хлопчина навіть пропонував повернутись та пояснити на словах їх помилку, але було вирішено не тестувати його дипломатичні здібності в тій ситуації.

Ще були натяки на екшн при першому виїзді до Берну. Тоді в місто приїхав якийсь німецький двіж, щоб разом з швейцарцями накрити хохлів, виглядали нас перед матчем біля стадіону та пропонували знайтись після гри. Але наш склад був не оптимальний для маневрів на чужій території та й поліцаї пасли нас деякий час по закінченню гри, тому жодної сутички не відбулось. Як і під час другої поїздки в Швейцарію, тоді ми зібрали серйозніший моб та прогулялись по центру міста до стадіону, проте жодних натяків на існування опонента не було помічено.

- Коли більшість чує про людину, що пробила золотий сезон, то зазвичай виникають стереотипи: або студент-прогульщик, у якого купа вільного часу, або ж якийсь мажор, який може собі дозволити перельоти за кілька сотень євро і житло в дорогих готелях. Розкажи як воно насправді... Ким ти працюєш і де знаходиш стільки часу на подорожі?

Хех, зі студенством покінчив вже давно, не мажор також, і навіть не айтішник :) Останні два роки працюю тренером зі стрибків на батуті в одному з київських клубів та всіляко просуваю цей вид спорту. Час на виїзди маю знаходячи собі заміни серед інших тренерів та трохи корегуючи години роботи. Місцями це буває достатньо незручно та складно, але скаржитись немає на що.

На рахунок фінансової складової скажу, що трохи поспілкувавшись з досвідченими людьми та посидівши в Інтернеті можна знайти не такі вже й дорогі варіанти проїзду та проживання. Є взагалі бюджетні теми, як подорожі автостопом та житло по каучсерфінгу, але я таке не практикую, хоча вважаю, що іноді користуватись такими способами цілком нормально.

- Який виїзд був найдорожчим цього сезону?

Точно поїздка на Мадейру до Марітіму, цей виїзд по кілометражу та вартості вийшов особливим серед усіх інших. Буде дивно почути від звичайного тренера, але точними підрахунками вартості будь-якого виїзда не займався, просто брав та їхав. Думаю задоволення від поїздок дещо поменшало б якби знав їх вартість наперед.

- Клуб якось допомагав протягом сезону? Розкажи як вдалося потрапити на стадіони в Сербії та Албанії.

Основною допомогою зі сторони клубу було те, що він не заважав при організації наших тем та не втручався в життя сектору. Думаю таке відношення вже є цінним для будь-якого двіжу.

Як писав вище, реально клуб зарішав нам прохід на стадіони в Белграді та Ельбасані. Якщо в першому випадку нас було лише троє, то на Скандербеу зібралась нормальна грядка і нам виділили цілий автобус. Думаю всіх подробиць не варто розповідати, щоб нікого випадково не підставити з працівників ДК.
Отже, заздалегідь повідомлялось місце та час, ми туди підтягувались, сідали в бас й тулили на стадіон під виглядом працівників клубу, після матчу всіх бажаючих повертали на точку збору. Ніяких напрягів з мусорами чи місцевими не було, бо стадіон пустий і ніхто не очікував київських ультрас. Вище написане схоже більше на якусь екскурсію, ніж на виїзд до Європи, але звісно попередніх гарантій потрапляння на стадіо нам не давали і був високий шанс залишити команду без підтримки, та й фанати Партизану чи ЦЗ відомі своєю гостинністю.

Ще зазначу співпрацю з клубом при реалізації квитків на єврокубки [працівники Динамо щоб позбавити себе гемору просто перекладали продаж квитків на лідерів двіжу - прим. редакції] та відсутність жорсткого контролю списків придбаних квитків на фінал Кубка України. Продаж яких, нагадаю, був по паспортах, що є порушенням закону України та виглядає як махінація ФФУ.

- Після останнього матчу сезону команда підійшла до сектору і головний тренер вручив тобі футболку з написом "золотий сезон". На моїй пам’яті це вперше таке відбувається в Динамо... Ти був в курсі про цю акцію заздалегідь? Як взагалі відбувається спілкування з командою, тренером і т.д.

Ні, я не був в курсі. Годі й мріяти про таке привітання, я досі під враженням, мені було дуже приємно. Ще раз хочу подякувати всім, хто допомагав, підтримував та складав компанію на виїздах, велика частина мого досягнення - це заслуга всіх, хто був поруч протягом сезону.

Я напряму не маю зв’язку ні з ким в клубі. Проте є хлопці, які через чати чи в телефонному режимі спілкуються з гравцями та тренерами, за останні роки в цьому плані ми сильно просунулись в позитивну сторону. Хочу зазначити, що це спілкування не впливає на формування наших перфів, текстівок чи точок зору по будь-яким питанням.

- Тим не менш у братів Суркісів зараз серйозний конфлікт з федерацією футболу, починаючи від технічної поразки за матч в Маріуполі і закінчуючи останніми висловлюваннями. При цьому двіж Динамо давить на ФФУ настільки сильно, наскільки це можливо. Оці всі розтяжки "Продам траву", "Фото з кубком та клоуном", перфи "ФФУ = 100% іржавий" та "ФФУ - мафія!" - ці всі речі якось обговорюються з клубом?

Наразі наше відношення щодо роботи ФФУ та його голови дещо схоже з точкою зору клуба, проте ці дві позиції формувались паралельно одна одній. Візьму на себе сміливість стверджувати подібне, бо маю доступ до ресурсів, де схожі питання обговорюються в широкому колі WBC. Жодні перфи чи акції з клубом ми не обговорюємо.

- Що повинно змінитись щоб акції фанатів Динамо проти ФФУ припинились?

Від ФФУ хочеться конкретних результатів роботи. В першу чергу - це адекватна робота у напрямку популяризації українського футболу в країні (на матчі чемпіонатів ходить дуже мала кількість людей) та підтримка футбольних клубів усіх рівнів організації. Всім відома ситуація, коли клуб займає високі місця в ПЛ та показує добру гру в єврокубках, а через сезон банкрутіє та зникає. Ще один приклад, в Києві відбувається велике свято європейського футболу під назвою фінал Ліги Чемпіонів, ніби непогано для туризму та популяризації серед мас, але паралельно в українському футболі Верес трансформується в ФК Львів, який одразу буде грати в Прем’єр-лізі. По суті просто продає своє місце. Від таких подій просто воротить, і подібних прикладів достатньо. Що федерація робить для уникнення подібного?

На повістці дня також квитки по паспортах. Процедура введення та сама їдея м’яко кажучи бентежить. Складається враження, що приймаючи подібні рішення працівники федерації не читали діюче законодавство про збір особистих даних і надто не напружувались створенням системи контролю цих даних. Зі сторони виглядає щось в стилі: «давай зараз по паспортах, а по ходу будемо розбиратись» і схожий підхід прослідковується не вперше. Я взагалі не розумію для чого зараз вводити такий контроль.

Якщо по цим напрямкам ситуація стане більш-менш прийнятною та почне складатись враження, що люди в федерації реально займаються футболом України, а не популістськими рішеннями, то й наші акції порідшають. Повиганяти одних та найняти інших думаю не спрацювало б, це є найпростіше з усього. Але вказати Павелко на двері варто, ця людина не на своєму місці та за час головування значно себе дискредитувала.

- За весняну частину сезону у фанатів Динамо було декілька сутичок з правоохоронцями - у Львові, в Маріуполі, Харкові і Дніпрі. Чому акаби знову не соромляться застосовувати кийки?

Схоже робота над іміджем ультрас в суспільстві перейшла в активну фазу. Хохли мають найбільший двіж, от тому в нас багато траблів останнім часом. Владі потрібно створювати прецеденти для пояснення майбутнього закручування гайок - підсилення контролю на стадіонах, введення списків фанатів та т.п., це популярна практика в Європі, яка вже на підході у нас. Тривожним дзвінком є тема квитків по паспортах.

- Чого на твою думку не вистачає двіжу Динамо щоб регулярно вивозити солідні склади на євровиїзди?

Я б не сказав, що нас так вже й мало катає євровиїзди. Якщо подивитись на відвідуваність сектору протягом сезону в середньому на домашніх матчах, та який відсоток з цієї кількості катає на виїзди по Україні, то не думаю, що ми надто провалюємось по кількості в Європі.

Потрібно більше перейматись про кількість людей, що ходить постійно на сектор. Ця цифра значно впала в порівнянні з 3-4 роками тому, і це мене більше бентежить. Така тенденція справедлива якщо не для всіх, то для багатьох українських двіжух. Конкретної причини цьому я не можу сказати, боюсь тут співпало все до купи: частина людей воює на сході України; хуліганам стало не так цікаво, бо перемир’я відмінило бойові виїзди; все частіше чую, що чемпіонат теж не цікавий; молодь, яка б могла стати свіжою кров’ю, починає все більше сидіти в соціальних мережах, а щоб заліпити фото з сектору в інсту не потрібно кожного разу ходити на футбол.

Необхідно думати як людей приводити на сектор, щоб з часом вивозити солідні склади на євровиїзди. Рішення цього питання не таке просте та неоднозначне, тут потрібний колективний розум та значні колективні зусилля.

- Які в тебе плани і очікування від наступного сезону? Плануєш катати всі виїзди поспіль чи вже варто зробити передих?

Як і в попередніх двох сезонах планую катати, виділяючи можливий максимум часу та фінансів, а там вже побачимо. Від Динамо очікую гри в Лізі чемпіонів та здобуття всіх локальних титулів у наступному сезоні. Ми маємо перспективний молодий склад, в якому багато українців, що особливо гріє душу. І впевнений - Хацкевичу під силу реалізувати мої сподівання :)

- Ну що ж, дякую тобі за розмову. Не зупиняйся на досягнутому!