Тренер оголосив про те, що повезе на гру резервний склад, тому в останній момент кількість місць в фан-клубівських басах скоротили до 750. Неймовірна тиснява на вході на сектори і незрозумілі дії акабу, але усерівно на сектор потрапило десь 1200 чоловік. Було розгорнено банер про містера Луческу з написом "Табор їде додому", а так більше нічого особливого, сили береглись на виїзд в Донецьк

Виїзд у Донецьк можна назвати вдалим. Опоненти були перевершені в плані підтримки: незрозумілі прівєтіки та невдале файєр-шоу кротів на фоні банерів «Великий клуб великої країни», «Fatality», та, звісно, «Za колхоз ultra» виглядали трохи убого. Кияни привезли з собою велику кількість розтяжок і прапорів. Щодо голосової підтримки, вона була на 4+, як для виїзного матчу.

На цьому матчі був вперше випробуваний новий заряд, який, як виявилося, досить непогано прижився. На початку матчу ультрас розтягнули великий банер з зображенням мапи України, а по боках – 2 дещо менші з написами FCDK та 1927. Доповнював композицію напис під банером «Ми завжди будемо з Динамо!» і запалений фаєр на місці Києва

Традиційно цікавий виїзд до ворожого міста. Ще до матчу ледь не відбулася досить велика сутичка, яку заблокували акаби. Голосова підтримка не вдалась через малу кількість активних фанів, а от файєр-шоу вийшло яскравим, ну і традиційно для Одеси не обійшлось без виламаних сидінь.

День матчу майже співпав із днем народження Олега Лужного, який отримав привітаня від ультрас у вигляді модульного шоу на всі 4 сектори. Спочатку 7 і 10 сектори були повністю закриті синіми полотнами, між якими біло-синіми модулями був викладений напис FCDK. Потім вищезгадані полотна «роз`їхалися в сторони, а в середині ультрас розгорнули банер із портретом Олега Романовича, по обидва боки якого знову ж таки біло-синіми модулями було викладено ініціали – О.Л. Найскладнішим завданням було перемістити 500 з лишком чоловік з одного сектору на інший за максимально короткий термін. Ну і як завжди велика кількість розтяжок і досить непоганий звук.

На виїзд у Запоріжжя поїхала досить значна кількість киян, і знову день матчу співпав із днем народження – 70 років виповнилося Андрію Бібі. Ультрас привітали легендарного динамівця банером із написом «Біба 70». Уцілому шиза була досить непоганою, особливо у першому таймі.

І знову, вже втретє поспіль, на матч припав ювілей. Цього разу – Олександр Шовковський зіграв 500 матчів за «Динамо», тому спеціально на цей матч динамівські Ультрас підготували великий розтяг із портретом голкіпера та банер-привітання, що висів на центральних секторах. Слід помітити, що на цьому матчі на наші сектори повернувся слем.

Не дуже яскравий в плані прфомансу матч. Основна причина цьому – неймовірна 38-градусна спека. Ультрас Динамо поїхали до Кривого Рогу досить пристойним за кількістю складом, але відшизіти при такій погоді на повну було нереально. Найцікавішим фактом виїзду стала якість стільців на місцевому стадіоні, які розліталися навіть під дівчатами.

Безперечно найяскравіший матч літньої частини сезону в усіх аспектах. Нажаль, боснійських ультрас помічено не було, але динамівські фани приготували для опонентів мабуть найгірший для них подразник – великий сербський прапор на центральних секторах. Головна риса цього матчу – це неповторна атмосфера на секторах, яку господарі створили самі. Заряди лунали чітко і голосно, усі 4 сектори були заповнені вщент. Візуальна підтримка також була на висоті – на початку матчу наші сектори накрила велетенська роза FCDK, також на сектора були пронесені усі наявні на той момент розтяги та транспаранти, було підготовлено декілька нових.

Матчу передував марш динамівських ультрас вулицями Києва, на самій грі нічого особливого в плані перфомансу помічено не було. Кияни явно готувались до грандіозного дійства – поєдинку з Міланом у рамках святкування 80-річчя клубу, що мав відбутися незабаром…

Безперечно, найкращий матч, найкраща шиза і перфоманс не тільки сезону, а й усього 2007 року! Ще за 30 хвилин до матчу стадіон був повністю заповнений, матч викликав серйозний ажіотаж. Навіть традиційно пасивних кузьмичів залучили до перфомансу, роздавши їм прапори з кольорами клубу. Що стосується ультрас-трибуни, то це було справжнє видовище. Нажаль довелось відмовитись від модульного шоу перед матчем через те, що секторах знаходилось значно більше людей ніж місць на трибуні. Голосова підтримка була максимально гучною, іноді не чутно було навіть власного голосу, на сектори була принесена надзвичайно велика кількість розтягів та прапорів, але найголовнішим елементом програми того вечора звичайно було грандіозне піро-шоу! Після обох голів киян сектори буквально спалахували сяйвом файєрів та вкривалися димом, це було дійсно шоу, а не купка поодиноко запалених вогників. Кульмінацією цього дійства у кінці матчу стала ще одна піро-акція, яка не має аналогів в Україні – на 8 та 9 секторах на 90-й хвилині гри спалахнула вогнем численних файєрів цифра 80, після матчу ювілей відсвяткували ще й феєрверком та естрадним концертом.

На матчі була присутня група київських суппортерів, які привезли з собою декілька великих банерів. Підтримка була досить пристойного рівня, традиційно було декілька траблів з акабами.

Суппорту як такого на матчі не було взагалі, тіх, хто зміг за свої гроші пробити виїзд, було не так багато, щоб підтримка була відчутною.

Досить непоганий виїзд, голосову підтримку було добре чути через відсутність достатньої активності в місцевих фанів.

І знову до Києва у гості завітали друзі-дніпряни. Також один з найкращих за якістю шизи матчів осені: дружня атмосфера до, після та підчас матчу, велика кількість людей на секторах, дружні банери на тему «friendship forever». Це і є справжня дружба – на неї ніколи не вплине будь-який рахунок на табло…

Жахливий матч у всіх аспектах. Бездарна гра команди, гучні образливі репліки рогатої кузьми на адресу Сергія Реброва. На наших секторах – майже анти-рекорд сезону за кількістю людей на секторах (2 неповних) та шиза на слабеньку трієчку… Слід відмітити досить велику як для виїзду до столиці групу суппортерів з Охтирки, які вже після матчу несамовито раділи перемозі над флагманом українського футболу.

Матч, якого ми так чекали і до якого так готувались… Довгоочикуваний шанс показати Європі чого ми варті і на полі, і на трибунах. Матчу передував марш Ультрас Динамо від колон стадіону «Динамо» до НСК «Олімпійський», на матч були спеціально підготовано декілька нових зарядів, які мали чітко і гучно пролунати над полем та зарядити команду на боротьбу. Видовищним був і візуальний перфоманс київських супортерів – сектори заполонили однотипні розтяги синього кольору з літерою «Д», серед яких яскравіли імпровізовані усі Динамівські надбання за 80-річну історію – золоті медалі, кубки України, володарів кубків та багато інших. Саме через найвищий рівень підготовки фанів до матчу на команду були покладені найвищі сподівання – тільки перемога! Але усіх очікувало розчарування… Наприкінці другого тайму розпочався «ад» на трибунах – були спалені усі пронесені на матч файєри, у бік динамівців та керівництва клубу лунали цілком справедливі образливі заряди та погрози. Нарешті, за 10 хвилин до кінця матчу Ультрас організовано та демонстративно залишили сектори та пішли узгоджувати свої післяматчеві акції. Такого мікст-зона НСК «Олімпійський» не бачила більше десятка років. Футболісти виходили з роздягальні під декілька сотенні заряди ганьба, багато з них дісталися до своїх авто лише за кілька кілометрів від стадіону, лише деякі найсміливіші з них ризикнули пройти або проїхати через розлючений натовп ультрас. Традиційно для будь-якої акції, у цей вечір «протест» поступово був загашений за допомогою беркутів.

Приблизно на одну третину був заповнений гостьовий сектор на луганському стадіоні «Авангард». Виїзд пробила досить велика кількість наших супортерів, які разом із привезеними банерами та полотнами розмістилися на віражі за воротами. Голосова підтримка була досить гучною, але, звісно, через кількісний фактор, не такою, як на домашніх матчах. Після матчу виявилося, що у наших гравців все ж таки залишилася краплина поваги та вдячності своїм уболівальникам – майже всі футболісти «Динамо» закинули в гостьовий сектор свої футболки. Краще б вони це робили після виграних матчів Ліги...

У цей холодний осінній день на трибунах зібралося лише два сектори – один традиційно заповнили Ультрас, і приблизно на один сектор назбиралося розкиданих купками по стадіону змерзлих кузь. Стан справ на нашому секторі був скоріше винятком із правил, ніж закономірністю – на атмосферу на трибуні не вплинула ні мала кількість людей, ні бридка осіння погода. Голосова підтримка була такою, що наші заряди навіть відбивалися від порожньої протилежної трибуни. Загалом враження від цього нічого не значущого матчу – зібралися й весело та якісно відшизіли.

Супортерів цього вечора на наших секторх, як і на стадіоні взагалі, зібралося не набагато більше, ніж на матч із «Нафтовиком» з Охтирки. Звичайно, з різних причин – багато хто таким чином вирішив проігнорувати матч, виявляючи незадоволення грою команди. Щодо перфомансу, слід відзначити банер на підтримку живої легенди «Динамо» - Сергія Реброва. «Ребров=Динамо» - дійсно, так було, є і буде.

І знову ліга, і знову справжній вибух активності та зарядженості динамівських ультрас. Вже традиційно для матчів Ліги фани організовано пройшлися маршем до «Олімпійського», щоправда під пильним наглядом акабів. На матч із МЮ був спеціально підготовлений великий банер, на якому був зображений охоронець Києва – архангел Михаїл, який тризубом погрожував переляканому червоному дияволові. Нажаль, сюжет банера не перейшов на футбольне поле... Також відзначимо велику кількість розтягів на секторах, у тому числі нових та підготованих спеціально до цього матчу (напис літерами на десяти розтягах “DYNAMO KYIV”. Далі події розгорталися за вже відомим невтішним сценарієм – знову відсутність гри команди та результату, знову вбиті надії уболівальників... Але цього разу – вже без протестів та акцій невдоволення, всім стало зрозуміло, що цю команду не змусити грати неможливо. «Ви – мертві, мертвим не соромно...» (С)

Цей виїзд увійде в новітню історію динамівського ультрас-руху як наймасовіший виїзд власними силами та за власні кошти – звичних басів від фан-клубу не було, тому цей виїзд став своєрідним «індикатором зрілості». І цей «індикатор» показав досить пристойний результат – виїзд без допомоги фан-клубу кількістю більше 400 чоловік – досить непоганий результат.

На цьому виїзному матчі в Симферополі був присутній десант зі столиці в кількості до 30 осіб, сектор був оформлений привезеними банерами, також над трибуною майорів великий прапор white-blue. Уцілому, якість шизи на цьому матчі була прямо пропорційна рівню принциповості та важливості матчу.

Динамівські Ультрас цілком резонно вирішили принести в жертву цілеспрямовану підготовку до цього матчу заради створення видовищного перфомансу на матч з Шахтарем. Але і без цього шоу на трибунах вдалося, не в останню чергу завдяки харківчанам, які дивовижним чином примудрилися прогавити власний прапор. Трофей деякий час гордо майорів на динамівських секторах, після чого був повернений ультрас Металіста ...акабом. Спеціально під цей матч були підготовлені 2 банери: «В Україні столиця одна» та урочисто подарований гостям “Freelove ultras”.

На цьому виїзді малочисельну групку дуже добре було чутно на фоні мовчазних фанів Манчестера. На початок матчу над гостьовим сектором було розгорнено вже знайоме полотно.

Довгоочікуване українське «ель-класико», до якого динамівські ультрас підготували яскраве (і в прямому, і в переносному значеннях) шоу . Був намальований найбільший в Україні банер розмірами 60*13 метрів (!) на якому зображена панорама Києва із написом «Ми – діти великого міста, ми – фанати великого клубу». Це полотно на початку матчу повністю накрило всі 4 динамівські фан-сектори. На цьому банерна атака не була вичерпана. Прямо навпроти лави запасних «Шахтаря» красувався банер, напис на якому був адресований головному шапкомету країни – Мірчі Луческу: «Кто потерял шапку год назад на этом поле – обращайтесь в 7,8,9,10 сектора». На Ультрас-трибуні висів ще один банер, адресований вже власним гравцям: «Вперед! Там слава або смерть». В перші хвилини матчу були розгорнуті ще декілька банерів, що містили звертання до опонентів, які надто захоплюються використанням технічних засобів у своїй голосовій підтримці: «Вас не слышно… Забыли микрофоны?» Після першого голу весь віраж спалахнув десятками файєрів, здається, такого масштабного піро-шоу не було навіть на матчах у Лізі Чемпіонів. На наступному етапі київського перфомансу були продемонстровані відповіді на попередні «творіння» донеччан: банер, на якому зображений повішений «морячок» та могила з табличкою «Шахтар» - під усім цим підпис-відповідь на заклик одеситів про одну цель на двох: «На двоих одна цель? Финал каждому свой», також кияни продемонстрували гостям втілення їхньої ідеї про підсвітку трафарету файєрами – знову ж таки відповідь на донецьке побажання горіти в аду: «за Динамо хоть в ад». Не обійшлося цього разу без традиційного останнім часом публічного спалення символіки опонента – на 8-му секторі була урочисто знищена роза «Шахтаря». Варто також відмітити ще одну масштабну акцію ультрас Динамо: на початку другого тайму на фан-секторах запалало синім світлом викладене велетенськими літерами з файєрів слово «КИЇВ». Ця акція не була ідеальною через погодні умови – завірюха, за якої сині фаєйри виглядали дещо тьмяно. На останок, після другого забитого м’яча у ворота «Шахтаря», знов спалахнула останками файєрів Ультрас-трибуна.

Цей матч розпочався хвилиною мовчання в знак вшанування пам’яті жертв голодомору. Динамівські ультрас не залишилися в стороні від скорботи на честь цієї трагічної події, тому елементом перфомансу сьогоднішнього матчу стала мовчазна хвилина, коли кожен тримав у руках запалену церковну свічку, а посередині трибуни був розгорнутий банер: «пам’ятаємо 1932-1933». Вже після виконання цього духовного обов’язку ультрас перейшли безпосередньо до підтримки команди, головним елементом якої в цей день стало

модульне шоу – зображувалося сонце з біло-блакитними променями та літерою «Д» посередині. Голосова підтримка на цьому матчі була, звично для домашніх матчів, потужною, завдяки тому, що на нашій трибуні знову зібралася вже звично велика кількість людей. «Гвоздем програми» стала локальна сутичка з фанами «Арсеналу» на 20-х хвилинах матчу, в результаті якої штурмувати сектор опонентів понеслося декілька десятків чоловік. В результаті суперник ретирувався, а динамівські ультрас були витіснені на рідні сектори беркутом, який завжди тут-як-тут коли треба і не треба.

Знову Ліга, а відповідно – особливий підхід до перфомансу. В цей вечір на «Олімпійському» зібралося цілих 3 фан-сектори, що змусило споукменів відмовитися від звичних мегафонів і використати мікрофон та потужні динаміки. На початку матчу ультрас Динамо в знак скорботи і солідарності з італійцями з приводу трагічно вбитого супортера «Лаціо» продемонстрували банери «A.C.A.B.» та «Gabriele Sandri RIP». Після цього знову був розгорнутий гігантський банер, створений на гру з «Шахтарем», який широка публіка не мала змогу розгледіти раніше через потужний снігопад. Голосова підтримка була гучною, але через незвично велику кількість людей на секторах не завжди злагодженою. Після першого і єдиного забитого нашою командою голу трибуна запалала декількома файєрами, в небо навіть полетіли феєрверки. У другому таймі з огляду на рахунок заряджали «для себе», навіть в слем йшли неохоче та мляво.

На матч із «заклятими друзями», відомими своїми сепаратистськими нахилами, було підготоване модульне шоу на патріотичну тематику – цього разу на білому фоні зображувався синій український тризуб, під яким красувався банер із написом: «Тільки Динамо. Тільки Київ. Тільки Україна». Одесити на матч спізнилися, але це не врятувало їх від зливи сніжків, якими їх закидали динамівські ультрас. Знову ж таки було демонстративно спалено розу суперника, заряди стосувалися не тільки підтримки команди, а й відповіді на хамські дії та скандування опонентів. Ще одним позитивним моментом матчу стало те, що кияни нарешті заспівали усі три куплети «Як тебе не любити, Києве мій».

Останній домашній матч сезону, події якого викликали неабиякий резонанс. Мова йде про демонстративну передислокацію U’27 у 21 сектор з банером «ми не фан-клуб». Ця акція викликала багато суперечок у середовищі ультрас, тому не буду її суб’єктивно характеризувати – час усе розставить на свої місця. Матч почався акцією протесту проти ганебної гри команди, було прийнято рішення мовчати, доки команда не ліквідує гандикап симферопільців у 2 м’ячі. На трибуні розтягнули банер, на якому зображувався супортер із зав’язаними очима, із підписом «не змушуйте нас так робити». Після другого забитого гола було прийняте рішення заряджати. Наприкінці матчу ультрас привітали самих себе із Новим Роком, підпаливши бенгальські вогники і співаючи новорічні пісні. Останній матч року, що минає, кияни знов покидали з надією на те, що 2008 рік стане для значно вдалішим і команда таки встане з колін.

Ті, хто поїхав до Потугалії, навряд забудуть цей виїзд. Хоча команді вже нічого не було потрібно, все ж кілька десятків чоловік були присутні в цей вечір на стадіоні в Лісабоні.

В цьому році було предостатньо і позитиву, і негативу, невиправданих надій та епізодичних злетів. Такою і залишиться в нашій пам’яті друга половина 2007 року – дуже суперечливою в плані оцінки, але все ж таки із помітним прогресом у шизі та підготовці перфомансу. Наступний рік покаже, як складуться надалі відносини з фан-клубом, чи зменшиться кількість скаму на секторах, чи повернеться на трибуни беркут, чи зможе новий наставник збудувати нову команду, яка буде радувати нас своєю грою. На мою думку, у цій суперечливій половині сезону позитиву було хоч на трохи, але більше, ніж негативу. Ми вступаємо в 2008 рік з новими цілями, амбіціями, ідеями і вірою в краще.