Сьогодні, коли бути ультрас стає архімодно, з’являється багато незвіданних до цього часу тем. Вони приходять з різних країн, і навіть з інших континентів. Щось відноситься до звукового супорту, щось береться на озброєння хлопцями, що займаються візуальним перформансом, а щось відноситься просто до ідеології ультрас. Зараз йде багато розмов про це, кожний в міру своїх можливостей намагається усвідомити ці нові реалії російських стадіонів. Мені б хотілось трохи розповісти про найвідоміший лозунг італійських, та й не тільки італійських любителів футболу «No al calcio moderno». Тим більше він мені досить близький. Нещодавно, здійснюючи страшенно нахабний шпіонський візит на один з ворожих сайтів, я натикнувся на обговорення данного маніфесту. Не вдаючись до подробиць, скажу лише те, що далеко не всі опоненти його зрозуміли. Ну і добре, тим більше все це актуально. І обговорити цю тему можна дуже цікаво і жваво.
В не дуже близькому 99-ому році романтики ультри і одночасно шанувальники Роми, написали звернення до всіх прогресивних фанатів світу із закликом всіма силами перешкоджати перетворенню футболу в велику бізнес-кашу. Звичайно ж воно з часом виглядає все більш утопічним і ідеалізуючим вже незрозумілі молоді речі, але до нього ожразу ж стали приєднуватись ультрас-групи не тільки Італії, а й навіть Європи і світу. Цей маніфест – свого роду проголошення боотьби за чистоту футболу, за гру заради самої гри і перемоги, за відміну обмежень на вираження емоцій.
Можливо цей маніфест примусить когось задуматись, навіщо ж він ходить на стадіон, комусь здасться абсурдним і дурним, хтось зрозуміє, що таке ultrà, ну, а хтось взагалі просто подумає, що це в принципі корисно.
Отож, сам текст маніфесту:
Необхідно, щоб всі групи вболівальників зрозуміли, що саме на даний момент намагається зробути Федеркальчо (Федерація Футболу Італії ) за допомоги міжнаціональних телерадіокомпаній і жадібних старперів, заправляючих в ФІФА і УЄФА. Метою можновладців від футболу є створення європейського чемпіонату, де грали б лише найсильніші команди від кожної країни. Така першість гарантувала б їм величезний телевізійний рейтинг, а також завжди заповнені стадіони, тому що у великих містах люди у будь-якому випадку заповнять трибуни повністю. Очевидно, що о у жертву цій ідеї вони хочуть принести слабкі команди, у яких немає телевізійної аудиторії, і скорочується кількість стадіонних глядачів. Зрозуміло, що боротьба відбувається між телевізійною публікою (більша частина), приречена на збільшення своєї чисельності, і публікою стадіонною (менша частина), що приречена на зникнення, або принаймні на значне скорочення. Недалекий той день, коли зелений прямокутник футбольного поля буде повністю відданий спонсорам, а на трибунах буде заборонено вивішувати банери, бо вони загороджуватимуть рекламу (погляньте на новий стадіон Аякса). Навіть у нас, в Італії, вони спробують розмістити десятки і сотні «контроллерів вболівання», як це вже відбувається в північній Європі, щоб перешкодити нам використовувати дуже великі прапори, банери, файера і дими. І все це при догідливій співпраці ЗМІ, що керуються особами з конкретними інтересами в транснаціональних компаніях і, відповідно, в своєму приватному збагаченні. А також недалекий той день, коли футболки наших команд (так-так, футболки, останнє, що у нас залишилось) будуть всі обклеєно рекламою спонсорів, як боліди Формули-1. Майбутнє вже розписано – воно за спокійним уболівальником, що не відчуває різниці між відвідуванням матчів команди на стадіоні і візитом до театру. Тим, хто починає скаржитись, якщо бодай на секунду огляд йому перекриє флаг. Вже навіть існує директива УЕФА, що пропоную глядачам сидіти на стадіоні, саме її вводять в дію на стадіонах північної Європи. Для ультрас більше нема місця. Більше немає потреби в активній підтримці, потрібен такий тип участі, котрий ми бачимо в театрі чи кіно. Ці люди не розуміють, що для більшої частини із нас команда – це віра, ці герби ми наносимо у вигляді тату на свої руки, і що ці футболки для нас є честю наших міст.
Всі фанатські трибуни світу мають одночасно і спільно виразити рішучий протест проти індустріалізації футболу. Ні сучасному футболу!
Таким сучасні фанати хотіли б бачити футбол: 1. Трансферний ринок відкритий лише влітки, забороняються переходи гравців під час проведення чемпіонату. Як максимум, можливість дозаявки гравця аж до жовтня. (У Італії чемпіонат грається з серпня по травень – прим.) 2. Можливість вільно, без пред'явлення жовтої картки або накладення інших видів штрафів, підбігати до трибуни, щоб відсвяткувати гол. У будь-якому випадку, не втрачається навіть час, який суддя завжди може додати в кінці матчу. У березні 2001 року це ідіотське правило було відмінено. 3. Всі матчі мають починатись в один день і в один час. 4. Обмеження на кількість легіонерів в команді (як на мене, краще б їх взагалі не було), бо вони витісняють зі складу молодь 5. Річна дискваліфікація гравця, що уклав контракт з однією командою, але захотів покинути її на користь іншої суто по матеріальній (грошовій причині). 6. Неможливість для президента якої-небудь команди бути президентом або знаходитись в керівництві іншої команди (наприклад, Гауччі, власник Перуджа і Катанії). Нарівні з цим необхідно заборонити бути спонсором інших клубів, з огляду на те, що вони можуть грати проти один одного (наприклад, власник Челсі Роман Абрамович вклав 20 мільйонів фунтів стерлінгів в московський ЦСКА, і обидва клуби в один сезон грали в Лізі Чемпіонів). 7. Повернення до старого формату Кубку Чемпіонів: несправедливо, коли команда, що ніколи не вигравала Скудетто, може виграти Лігу Чемпіонів. Також повернення до колишнього Кубка Кубків: туди потрапляє володар Кубка Італії, як і завжди було. 8. Номери футболок гравців з 1 по 11 9. Заборона на виняткове право продажу квитків на виїзні ігри турагенствам. 10. Ігрові футболки повинні мати традиційний для клубу вигляд, і не мінятись щороку залежно від вимог ринку. Принаймні, кольори виїздної форми повинні відповідати традиційним кольорам міста клубу. 11. Ні іменам гравців на футболках 12. Ні виставлянню клубу на біржу (тоді президенти почнуть говорити «я б хотів завірити акціонерів», а не «я б хотів завірити вболівалтників») 13. Встановлення твердих цін на квитки в гостьові сектори: інакше, ми будемо вимушені інкогніто вирушати на інші сектори.
Ultras мають: 1. Не підтримувати жодних стосунків з клубом і відкидати будь-яку його допомогу. 2. Відкидати будь-яку «допомогу» сил правопорядку, чиє завдання полягає в контролі, а не у допомозі. 3. Мати на своїй трибуні якомога менше угрупувань 4. Їздити на виїздні матчі на власні кошти 5. Порушувати всі накладені обмеження. Наприклад, якщо мені забороняють їхати на виїзд, не дають придбати квитки і тому подібне, я все одно їду на виїзд, купую квитки і сідаю разом з уболівальниками суперника, як це було у 80-х роках.
Ось, власне, основна суть ідеї no al calcio moderno. Близька тобі вона чи ні, вирішуєш лише ти. Можна скласти руки, здатися і приходити на стадіон, як в театр. А можна спробувати запропонувати встановити в цій грі свої правила і як слід поборотися за них. Може, ще не пізно?
Було б чудово, якби в коментаріях до статті розвернулася дискусія, яка не обмежилася б лише рамками "звичайно, згоден" і "обома руками за" або ж "маніфест - фігня". хотілося б порубатися на цю тему, можливо, хто додасть свої пару пунктів до тих, що існують, можливо, ми разом сформулюємо суть самого фанатизму:)
