Виїзд в Ужгород для львів’ян стояв окремим пунктом у розкладі чемпіонату. Так уже склалося, що рідко календар підкидає зелено-білим ближні виїзди по заходу країни, (останній був 2 роки тому в Бурштин) через що ближнім почав вважатися Київ. І от нарешті дербі. Їхали чотирма автобусами, машинами і поїздами. Як результат – на гостьовому секторі стадіону Авангард було три сотні львівських фанів, які не стихали ні на хвилину , і створили для своїх футболістів справді домашню атмосферу. Зрештою і в місті вони почувалися вільно – практично в кожному барі і на кожній вулиці в центрі міста можна було побачити знайомі обличчя.
За годину до матчу всі почали піддтягуватись до стадіону... не зважаючи на доволі строгий шмон-контроль вдалося пронести практично всю піротехніку : біля 25 фаєрів, пітарди і дими. Все це в купі з банерами, великими і середніми прапорами створювало дуже хороший візуальний ефект. Звук також можна оцінити на 5 ( і не лише як для виїзного матчу... за такий сапорт і нон-стоп підтримку було б не соромно і на домашці). Двоє заряжаючих і практично повна відсутність браку зробли свою справу. Кілька разів на секторі запалювались фаєри, більшість з яких летіла на бігові доріжки з прицілом на космонавтів, які там стояли. Особливо потішили пітарди (по звуку більше нагадує динаміт) які недолітаючи до землі вибухали прямо перед обличчями АСАВів.
В другому таймі був заміс з сірими, і летіли б вони через перила на асфальт, якби не сльозоточивий газ і беркута, які вистроїлись внизу сектора. Як би там не було – команда довела гру до вольової перемоги, і після фінального свистка повним складом як завжди подякувала ультрас. І все ж по їхніх очах і реакції читалось, що вони були вражені тим, що творилося на секторі (про що футболісти заявляли і в післяматчевих інтерв’ю, і в особистих розмовах.)
По завершені матчу львівську торсиду ще з годину тримали на секторах . Зрештою всі добралися до своїх автобусів, і благополучно покинули це невеличке але симпатичне місто. По дорозі ще був глум та угар в автобусах, і тотальне підрізалово в придорожних ганделиках (пиво виносилось ящиками)
Залишається тільки шкодувати з того приводу що такі матчі випадають раз на рік, а то й рідше, і уявляти, як би все було, якби в нас було 3, 5, а то й 7 виїздів в сусідню область за сезон (як у деяких команд)... Проте, як казав класик – „Маємо те що маємо”.
Звіт: Славутич
