Матч Шахтар – Металург починався з хвилини мовчання в пам'ять про великого тренера Віктора Васильовича Носова. На 17 та 18 секторах тиша була до 10 хвилини матчу. На ультрас-секторі було піднято три банери – «Василич, мы гордимся Вами», «1979, 80, 83, 84, 85, 86» - дати найбільших досягнень «Шахтаря» при Носові і «Вечная память». Між банерами розташовувалася велика фотографія тренера.
Щойно на табло з'явилися цифри 10:00, весь північний віраж заспівав гімн фанатів «Шахтаря» - «Кургани». Не дивлячись на те, що в арсеналі донецьких ультрас досить багато пісень і зарядів на підтримку команди – цього дня основна частина голосового супорту була присвячена гостям – запорізьким «бомжам». Тільки зарядами і піснями все не обмежилося, і в перерві була спроба прорватися на гостьовий сектор. Перешкодою стали грати між секторами і, звичайно, «доблєсні міліціонери». Повертаючись назад на 18 сектор, групі «прориву» вдалося кілька разів зробити перегук з ультрас-сектором. Також добре виходили перегуки у 18 сектора з шкільною трибуною, яка цього дня робила просто-таки «Італію». Бракувало лише піротехники.
Підтримав тему «про гостей» банер, який з'явився на секторі в другому таймі. На полотні був намальований бомж разом зі своїм другом тарганом. Обидва герої валялися чи то в калюжі, чи то у власній сечі.
Що стосується супорту гостей, то вони знов продемонстрували свій великий банер "Когда мы едины - мы непобедимы!", один великий прапор, та багато невеликих прапорів і розтягів Також увесь перший тайм фанати Запоріжжя стояли на голому торсі.
