Фанатські війни. Стамбул - "Галатасарай" і "Фенербахче"
02 Jun 2008
В останню неділю квітня відбувся ключовий матч чемпіонату Туреччини – "Галатасарай" – "Фенербахче". Господарі перемогли (1:0) і вийшли в лідери, залишивши гостей на другій сходинці турнірної таблиці, ця перемога стала ключовою в боротьбі за чемпіонство. Втім, цей поєдинок був цікавий не лише своєю спортивною інтригою. За традицією, стамбульське дербі не обійшлося без фанатських розбірок. І ось чому.
Фанатськая конфігурація Стамбулу химерна і своєрідна. Безліч клубів – від європейських грандів до турецьких аутсайдерів – мають різні за чисельністю, але однакові по темпераменту групи фанатів. Та все ж найяскравішим і найзапеклішим ось вже багато років залишається протистояння між "Галатасараєм" і "Фенербахче".
"Ласкаво просимо в пекло!" – банером з такими словами традиційно зустрічають клуби–суперники "Галатасарая" в єврокубках вболівальники в червоно-жовтих кольорах. Хто хоч раз був на стадіоні "Алі Самі Йен" в Стамбулі, повністю погодиться з таким визначенням домашньої арени "Галатасарая". Ось тільки полум'я пекла не менш яскраво палає і на домашніх аренах інших стамбульських клубів.
На трибунах стамбульських стадіонів не рідкість кинуті з трибун монети, пляшки, ножі, а по використанню піротехніки турецькі вболівальники впевнено займають одне з перших місць в світі.
Протистояння між прихильниками різних клубів в Туреччині деколи виходить за всі рамки поведінки не лише в цивілізованому суспільстві, але навіть і в хулз-середовищі. У квітні 2000 року троє уболівальників "Сарая" викрали одного з лідерів хуліганів "Фенербахче". Викрадачі вивезли свою жертву за місто і лезом відрізали йому ліве вухо, порекомендувавши "пригостити їм свиней з "Фенербахче". Постраждалий згорав від бажання помститися кривдникам. Перед одним з домашніх матчів "Сарая" він проник на домашню арену своїх заклятих ворогів і за пару хвилин до стартового свистка розвернув в центральному колі величезне полотнище "Фенербахче", а потім декілька хвилин відмахувався ножем від футболістів "Галатасарая" і поліцейських.
Турецький фанатський рух дуже своєрідний. Тут практично немає англомовних назв фірм і британських прапорів на трибунах. Прохолодно відносяться місцеві уболівальники до алкогольних напоїв. Ні з одним іноземним угрупуванням турецькі фанати не підтримують дружніх стосунків. Разом з тим, своєрідна "залізна завіса" не заважає турецьким уболівальникам писати "фанатські маніфести", співзвучні з подібними письменами інших європейських фанатів, ніби: "Ми проти сучасного футболу, за скорочення числа легіонерів, ігрові номери з 1-го по 11-ій" і так далі Відомий фанат "Галатасарая" на прізвисько Лев вважає, що стосунки між "Галатасараєм" і "Фенербахче" відрізняє справжня ненависть, яка ніколи не загасне. "Квиток на футбол – квиток на війну, тому більшість уболівальників в Туреччині беруть на стадіон ніж", - вважає Лев. А недавно перед одним з матчів поліція відібрала у фаната справжній самурайський меч.
І хоча угрупування вболівальників "Сарая" і "Фенербахче" не настільки організовані, як команди фанатів в більшості європейських країн, це зовсім не означає, що їх не існує. Найбільша група фанатів "Галатасарая" - "Ультраслан" ("Аслан" по-турецьки "Лев" - символ "Галатасарая"). Датою її заснування вважається 2001 рік. Вона розділена на безліч дрібних формувань, серед яких "Уні", "Хелл" і "Бойз оф Хелл" (англійські назви – виключення з правила, в переказі "хелл" позначає "пекло", назва домашнього стадіону своєї команди – "Алі Самі Йен" – ці хлопці переробили на "Алі Самі Хелл"), "Угруна", "Елемюне", "Тайфа", "Панкалі" (випускають однойменний фанзін), "Карси", "Султанс".
У "Фенербахче" правлять балом угрупування "1907 Уніфеб", "Генч Фенербахчелілер" (заснована в 1999 році, об'єднує в основному молодих фанатів "Фенера", славиться багатим вибором фанатськой атрибутики з символікою групи), "Груп СЬК".
Прихильники "Галатасарая", мабуть, мають певну перевагу перед опонентами в трибунній "хореографії": різні варіації на тему пекла регулярно тішать око телеглядачів і футболістів. У фанів "Фенера" домашня арена удвічі більша, ніж у "Сарая", ось тільки масштабний перформанс у хлопців в синьо-жовтих футболках – рідкість. "Галатасарай" представляє європейську частину Стамбулу, "Фенербахче" – азіатську. Історично "Фенеру" симпатизував робочий клас, "Сараю" - буржуазія. Втім, нині всі грані стерті, подібне розділення відсутнє, а вербування нових прихильників відбувається виключно завдяки хорошій грі тієї або іншої команди.
"Динамо" (Київ) – чемпіон!" – приголомшив мене знанням наших футбольних реалій торговець на турецькому ринку рік тому. Розговорившись з хлопцем, дізнався, що віддає він свої симпатії "Бешикташу" – клубу, що також славиться своїми гарячими прихильниками. Настільки глибокі пізнання в зарубіжних чемпіонатах рядового уболівальника (до речі, великого шанувальника Мірчи Луческу, що очолював свого часу його улюблений клуб) свідчать, на мій погляд, про щирість любові турок до футболу. Додам, що мені для того, щоб пригадати, хто торік виграв титул чемпіона Туреччини і підтримати з хлопцем розмову, знадобився певний час. Втім, проїхавши по Туреччині, складно було помилитися в імені чемпіона-2007: по всій країні з балконів звисали гігантські жовто-сині прапори з символікою "Фенербахче". А цього року їх запеклі суперники знову відібрали титул собі...
