Після переможної домашньої зустрічі з білорусами нашу національну збірну чекав надважливий поєдинок у Словаччині з місцевою збірною. Ця гра практично вирішувала питання прямого виходу на Чемпіонат Європи. В день матчу окремі групи українців почали прибувати різними шляхами до невеликого містечка Жиліна, що на півночі Словаччини.
Напередодні матчу кваліфікаційного раунду чемпіонату Європи 2016 року між національними збірними України і Білорусі ультрас обох команд влаштували кілька заходів, що символізували єднання двох дружніх народів. Атмосфера свята була неминучою, зважаючи на те, як приймали українців в Борисові, і на те, що матч проходив у Львові, де до національної збірної завжди особливе ставлення.
Черговий матч збірної викликав ажіотаж серед місцевих. Цілий день по місту можна було спостерігати групи людей людей на кольорах і туристів. Після фіналу КУ були вжиті заходи безпеки. Перед входом побільшало міліціонерів, шмонали теж дуже довго, на сектор можна було зайти тільки при пред’явленні квитка (хоча, може то кияни відвикли від такого).
Товариський матч у Києві не викликав великого ажіотажу. Фанати Динамо досить пасивно ставляться до ігор збірної вже пару років, і спроби розворушити двіж у вересні якихось кардинальних результатів не дали. Тому цього вечора на фанатських секторах була присутня збірна солянка самих різних фанатських рухів, багато людей зі Сходу України...
Матч у Люксембурзі був такою собі родзинкою в календарі ігор збірної поточного відбірного циклу, тому підтримка України в цій маленькій країні вийшла досить потужною. Фанати збірної збирались на Плацдармі (самий центр міста), аби о 16-00 маршем вирушити до стадіону. Чесно кажучи, перше враження від контингенту на площі було песимістичне стосовно трибуни цього вечора, бо зібралась лише сама діаспора...
Як завжди, величезний ажіотаж викликав у Львові та околицях матч збірної. І те, що стадіон буде заповнений, було зрозуміло ще задовго до початку. Величезний затор на вулиці, яка веде до стадіону, і море людей в Ашані, оскільки це єдине місце, де можна провести час перед матчем. Львів досить високо підняв планку підтримки збірної, і всі звикли очікувати тут високого рівня автоматично.
Виїзд на матч другого туру відбіркового циклу до Євро-2016 до Борисову став по-своєму незабутнім ще задовго до початку гри. Білоруські митники не захотіли пропускати через кордон багатьох українських ультрас, деяким взагалі ставили у паспорт відмітку про заборону в’їжджати на територію Білорусі. Більшості фанатів причину заборони не пояснили, хоча деяким так і казали: "Звертайтесь до посольства Російської Федерації"...
В цей вечір стадіон Динамо таки зібрав повні трибуни, але навряд це було б можливим, якби всі присутні заплатили повну вартість квитка. Не було б і такої ганьби на фанатських секторах, де всі займались чим завгодно, але не підтримкою національної збірної. Відчуття вседозволеності і безкарності підбурювало деякі голови на такі вчинки, які в наш час ні на яку голову не налазять.
Досить дивним виглядало рішення ФФУ провести товариський матч в з Чилі саме в Києві, оскільки якого б рівня не був матч - це головна команда країни, тому повинен бути повний стадіон. Ще дивніше виглядала цінова політика "від 50 грн", оскільки це відштовхнуло багатьох футбольних вболівальників від походу на стадіон цього вечора. В день матчу пройшов Марш проти сучасного футболу, організований ВО Свобода.
Виїзд на товариську зустріч до сусідньої Польщі залишив багато вражень для більшості українців, адже практично всі намагались поєднати матч в Лодзі з туристичною програмою. Краків, Вроцлав, Дрезден, Прага - кожен орієнтувався на свої фінансові можливості і наявність вільного часу. Львів’яни ж вирішили поєднати гру збірних з участю в фанатському турнірі в Острові Вєлькопольському.
Незважаючи на те, що перед грою делегати ФФУ попросили зняти вишку для споукмена, а крім того Донбас-арена завжди славилась суворими правилами проходу на стадіон, матч збірної проти віце-чемпіонів світу пройшов досить таки успішно. Цього разу обшукували лише стюарди (акаби мабуть зустрічають тільки гостей), тому шмон був поверхневий...
Гості з усієї України почали зїжджатись до Львова ще в п'ятницю вранці, а вже в суботу вся центральна частина міста кишіла фанатами з різних міст. Літні майданчики, завішані прапорами і банерами, люди в вишиванках, і прапори, прапори, прапори - червоно-чорні, жовто-блакитні, синьо-жовті. Запоріжці і Харківяни, Одесити і Львів'яни, Волиняки і Тернополяни - все в одному флаконі!
Як би це комусь не подобалось, але наставник Металіста таки став рульовим Збірної країни і цілком логічно, що перший матч під його керівництвом пройшов саме у Харкові. Оскільки матч носив товариський характер і відбувалося дійство в будній день, то особливого ажіотажу з квитками не очікувалося. Так само як і приїзду значних груп ультри з усієї України.
Найважливіший матч збірної за останні роки. Запам'ятається він в першу чергу невиразною грою національної команди, млявою підтримкою і епопеєю з квитками. 200 грн. - а такою була мінімальна ціна за квиток на донецьку арену - виявилась непідйомним тягарем навіть для багатьох найпалкіших вболівальників, стадіон заповнився лише на 60%
Це був, мабуть, один с найкращих матчів збірної України за всю її історію. Це точно була найкраща шиза на збірній у цьому відбірковому циклі. Це був день українців, це був день збірної, це було те, заради чого сотні фанатів з'їхалися с усієї країни. Ще за день-два до матчу у місті можна було побачити групи як приїжджих українців, так і англійців, які тут і там розгулювали по центру міста.
Виїзд до Білорусі - мабуть, найпростіший з усіх можливих виїздів в контексті збірної України, тому і інтерес до цього матчу підігрівався задовго до красивої цифри 09.09.09. Враховуючи турнірне положення і просто необхідність перемоги, кількість бажаючих поїхати збільшувалась з кожною миттю, благо доїхати не за дорого було абсолютно не проблемно.
Дива не сталось, і напередодні матчу з "Рубіном" служба безпеки стадіону вирішила показати всім хто хазяїн на стадіоні "Динамо". Як і раніше шмон на вході на сектори був лише на трибуні під табло, всі інші заходили без перешкод. Крім того хамуваті стюарди повністю перекрили проходи між секторами, а коли людина намагалась пройти з одного сектора на інший і аргументи "Туда нельзя!" на неї не діяли...
Черговий раз активність фанів показує, що матчі національної збірної потрібно проводити не в столиці, в регіони зможуть забезпечити значно кращу підтримку команді. Кияни очікувано пасивно поставились до гри жовто-синіх. Сектор зібрався, але склад цього сектору був далеким від ідеального, що вплинуло як на звук так і на візуальну складову.
На між збірними України і Казахстану не було нічого цікавого на трибунах не зважаючи на принциповість поєдинку. Кияни дуже пасивно поставились до цієї гри по суті проігнорувавши як сам матч так і підготовку до нього. На стадіоні Динамо цього вечора активних суппортерів нарахохувалось півтора сектори, з них майже половина - приїжджі фанати.
10 червня 2009
Усього в на стадіоні було близько 300-400 уболівальників збірної України, що були розподілені на два українських сектори – один розташовувася на трибуні «Юг (Південь)» - там були найбільш активні фанати, та ще один – на трибуні «Запад (Захід)»– там були представники діаспори та туристи. Звичайно, перегорлати забиті вщент хорватьські трибуни було важко, але викладалися українці як могли.
04 квітня 2009
Сумнівів, що вся квота (якщо не помиляюсь 3000) квитків для України на Уемблі буде продана не було, не зважаючи на ціну в 65 євро. Але з таким контингентом на секторі краще б фанатіли ті 50 чоловік, які дійсно приїхали підтримати команду. Британці теж зі своєї сторони зробили все можливе щоб гості з України не змогли нормально підтримати свою національну збірну.
20 листопада 2008
19 листопада Дніпропетровськ отримав змогу похвалитися новою ареною не лише у масштабах державних, а й у масштабах міжнародних. Саме тому й очікувалося, що на 150-ий матч збірної України, який наші хлопці грали з норвежцями, приїде багато людей. Але доволі висока ціна на квитки і холодна погода зробили своє діло. Стадіон було забито десь на третину.
13 жовтня 2008
«Нажаль. Не дуже. Слабенько». Десь переважно такі оцінки перфомансу та шизи мали місце після матчу. Цей матч став справжнім іспитом для приймаючої сторони. Справились харків’яни чи ні, сказати важко. Питання в іншому. А чи міг перф та сама організація бути краще в наших ультрас-умовах в країні? Проходив би матч у Дніпропетровську, Києві, Донецьку, Львові.. Краще б було? Цього не знає ніхто.
07 вересня 2008
Вперше фани різних українських команд зробили своїми силами один спільний перформанс на гру збірної. Не буду перераховувати угрупування які здавали гроші на цю справу щоб когось ненароком не забути, але дійсно до діла доклалось дуже багато людей. Тканину закуповували в Одесі, банер малювався в Києві і вже домальовувався у Львові.
27 березня 2008
Матчі збірної останнім часом приносять одне розчарування в плані супорту. Невже у нашої країни всього 1000 відданих фанатів (нагадаю, що на матч Динамо - Металург Донецьк тиждень тому фан-сектор зібрав як мінімум в 2,5 рази більше людей). Неприємно вразив і контингент на секторі, і тут мова не про людей в туфлях - їх то якраз зрозуміти можна...