Незважаючи на те, що перед грою делегати ФФУ попросили зняти вишку для споукмена, а крім того Донбас-арена завжди славилась суворими правилами проходу на стадіон, матч збірної проти віце-чемпіонів світу пройшов досить таки успішно. Цього разу обшукували лише стюарди (акаби мабуть зустрічають тільки гостей), тому шмон був поверхневий...

Гості з усієї України почали зїжджатись до Львова ще в п'ятницю вранці, а вже в суботу вся центральна частина міста кишіла фанатами з різних міст. Літні майданчики, завішані прапорами і банерами, люди в вишиванках, і прапори, прапори, прапори - червоно-чорні, жовто-блакитні, синьо-жовті. Запоріжці і Харківяни, Одесити і Львів'яни, Волиняки і Тернополяни - все в одному флаконі!

Як би це комусь не подобалось, але наставник Металіста таки став рульовим Збірної країни і цілком логічно, що перший матч під його керівництвом пройшов саме у Харкові. Оскільки матч носив товариський характер і відбувалося дійство в будній день, то особливого ажіотажу з квитками не очікувалося. Так само як і приїзду значних груп ультри з усієї України.

Найважливіший матч збірної за останні роки. Запам'ятається він в першу чергу невиразною грою національної команди, млявою підтримкою і епопеєю з квитками. 200 грн. - а такою була мінімальна ціна за квиток на донецьку арену - виявилась непідйомним тягарем навіть для багатьох найпалкіших вболівальників, стадіон заповнився лише на 60%

Це був, мабуть, один с найкращих матчів збірної України за всю її історію. Це точно була найкраща шиза на збірній у цьому відбірковому циклі. Це був день українців, це був день збірної, це було те, заради чого сотні фанатів з'їхалися с усієї країни. Ще за день-два до матчу у місті можна було побачити групи як приїжджих українців, так і англійців, які тут і там розгулювали по центру міста.

Виїзд до Білорусі - мабуть, найпростіший з усіх можливих виїздів в контексті збірної України, тому і інтерес до цього матчу підігрівався задовго до красивої цифри 09.09.09. Враховуючи турнірне положення і просто необхідність перемоги, кількість бажаючих поїхати збільшувалась з кожною миттю, благо доїхати не за дорого було абсолютно не проблемно.

Дива не сталось, і напередодні матчу з "Рубіном" служба безпеки стадіону вирішила показати всім хто хазяїн на стадіоні "Динамо". Як і раніше шмон на вході на сектори був лише на трибуні під табло, всі інші заходили без перешкод. Крім того хамуваті стюарди повністю перекрили проходи між секторами, а коли людина намагалась пройти з одного сектора на інший і аргументи "Туда нельзя!" на неї не діяли...

Черговий раз активність фанів показує, що матчі національної збірної потрібно проводити не в столиці, в регіони зможуть забезпечити значно кращу підтримку команді. Кияни очікувано пасивно поставились до гри жовто-синіх. Сектор зібрався, але склад цього сектору був далеким від ідеального, що вплинуло як на звук так і на візуальну складову.

На між збірними України і Казахстану не було нічого цікавого на трибунах не зважаючи на принциповість поєдинку. Кияни дуже пасивно поставились до цієї гри по суті проігнорувавши як сам матч так і підготовку до нього. На стадіоні Динамо цього вечора активних суппортерів нарахохувалось півтора сектори, з них майже половина - приїжджі фанати.

Усього в на стадіоні було близько 300-400 уболівальників збірної України, що були розподілені на два українських сектори – один розташовувася на трибуні «Юг (Південь)» - там були найбільш активні фанати, та ще один – на трибуні «Запад (Захід)»– там були представники діаспори та туристи. Звичайно, перегорлати забиті вщент хорватьські трибуни було важко, але викладалися українці як могли.

Сумнівів, що вся квота (якщо не помиляюсь 3000) квитків для України на Уемблі буде продана не було, не зважаючи на ціну в 65 євро. Але з таким контингентом на секторі краще б фанатіли ті 50 чоловік, які дійсно приїхали підтримати команду. Британці теж зі своєї сторони зробили все можливе щоб гості з України не змогли нормально підтримати свою національну збірну.

19 листопада Дніпропетровськ отримав змогу похвалитися новою ареною не лише у масштабах державних, а й у масштабах міжнародних. Саме тому й очікувалося, що на 150-ий матч збірної України, який наші хлопці грали з норвежцями, приїде багато людей. Але доволі висока ціна на квитки і холодна погода зробили своє діло. Стадіон було забито десь на третину.

«Нажаль. Не дуже. Слабенько». Десь переважно такі оцінки перфомансу та шизи мали місце після матчу. Цей матч став справжнім іспитом для приймаючої сторони. Справились харків’яни чи ні, сказати важко. Питання в іншому. А чи міг перф та сама організація бути краще в наших ультрас-умовах в країні? Проходив би матч у Дніпропетровську, Києві, Донецьку, Львові.. Краще б було? Цього не знає ніхто.

Вперше фани різних українських команд зробили своїми силами один спільний перформанс на гру збірної. Не буду перераховувати угрупування які здавали гроші на цю справу щоб когось ненароком не забути, але дійсно до діла доклалось дуже багато людей. Тканину закуповували в Одесі, банер малювався в Києві і вже домальовувався у Львові.

Матчі збірної останнім часом приносять одне розчарування в плані супорту. Невже у нашої країни всього 1000 відданих фанатів (нагадаю, що на матч Динамо - Металург Донецьк тиждень тому фан-сектор зібрав як мінімум в 2,5 рази більше людей). Неприємно вразив і контингент на секторі, і тут мова не про людей в туфлях - їх то якраз зрозуміти можна...

На цей матч не було організованого фан-сектора на стадіоні. Не буду довго писати чому це сталось, але фан-клуб "Динамо" Київ відмовився взяти на себе відповідальність за поведінку вболівальників (воно і зрозуміло, якщо головною умовою від ФФУ є відсутність піротехніки і всі знають, що хтось таки та запалить), а інші клуби - ну самі розумієте... Тому кожен купляв квиток своїми силами...

Цей матч не викликав жвавого ажіотажу серед уболівальників, навіть були побоювання, що квитки у фан-зону, які реалізувались через фан-клуб Динамо Київ, залишаться не розібраними. На цей раз для ультрас виділили центральні сектори. Крім київських ультрас на секторі були помічені хлопці з Миколаєва, Луганська і Львова.