Англія - Україна
04 квітня 2009
Сумнівів, що вся квота (якщо не помиляюсь 3000) квитків для України на Уемблі буде продана не було, не зважаючи на ціну в 65 євро. Але з таким контингентом на секторі краще б фанатіли ті 50 чоловік, які дійсно приїхали підтримати команду. Британці теж зі своєї сторони зробили все можливе щоб гості з України не змогли нормально підтримати свою національну збірну.

В ці дні в Лондоні проходив самміт G20 тому вся поліція весь тиждень працювала в посиленому режимі - постійні звуки сирен, купа міліцейських гелікоптерів над містом, на кількох станціях на вході в метро перевіряли рюкзаки. Були і протести антиглобалістів, які не обійшлись без кривавих сутичок з правоохоронцями. Тому, коли українці прийшли на Трафалгарську площу щоб зустрітись перед матчем, - побачили мітинг за визволення Палестини, Іраку і Афганістану на площі. Знайтись серед такого натовпу було непросто, оскільки міліція забороняла банально прив'язати український прапор до стовпа. Не у всіх хто прийшов, а прийшло трохи більше 30 чоловік, було бажання йти маршем по місту - більшість просто хотіла знайти бар... Під заряди українців площа раптом затихла і всі почали обертатись щоб повитись що ж то за іноземці заважають їх демонстрації. Дуже багато людей підходило і бажало перемоги над англійцями.

Прохід на стадіон стандартний для Англії - вузенький турнікет, в який всовуєш квиток, далі легенький обшук, а за ним можна гуляти по підтрибунним пирміщенням з купою фастфудів. На вході забрали банер 2х3 аргументуючи це фразою "It's too big!", декому все ж пощастило і вдалося пронести банери більшого розміру. Не пустили і єдиний перф на матч - великий друкований банер 9х15, який профінансувала кандидатка від України на Євробачення. На банері було зображено великий герб України, але Лобода трохи надурила і впаяла на полотно величезний текст в підтримку своєї персони, по суті перетворивши банер в підтримку збірної на рекламу в підтримку себе. Полотно не пустили навіть не зважаючи на те, що про його пронос була домовленість на нараді перед матчем - всі такі полотна повинні супроводжуватись сертифікатом пожежної безпеки і іншими документами. Все конфісковане майно складалось в окрему кімнату і після матчу його можна було без проблем забрати. Про те, щоб відділяти гостьових фанатів від всіх інших і думки не було - кожен ходив де хотів, а після матчу українці не боялись співати посеред натовпу англійців на виході зі стадіону - суворі покарання і постійний відеонагляд зробили з англійців слухняних маріонеток.

Контингент на секторі - окрема тема для розмови. Багато хто з діаспори навіть не знав української, купа розфарбованих, в маскарадних костюмах, дуже багато мажорів, які приїхали з України не на матч подивитись, а скупитись в лондонських бутіках, перегар над сектором стоїть ще той. Перед матчем це ще виглядало якось кумедно, але коли почалась гра стало зовсім сумно. Гімн виконали всі разом, але після гімну України йде гімн Англії, і... діаспора починає співати і його. В цей час англійці організовують 2 модульні шоу за обома воротами, виклавши з плашок свій прапор. Внизу сектора зібралась активна группа суппортерів чоловік 25, але зі стартовим свистком стюарти почали по одному висмикувати звідти людей з вимогою сісти на своє місце. Якщо хтось сидів не по квитку - своя ж кузьма одразу йшла до стюардів з вимогою посадити людину на своє місце і перші хвилин 15 тільки і були розбірки щоб всіх правильно розсадити. Саме розсадити, адже стояти на секторі не можна. Будь-яку людину, яка вставала, одразу ж попереджали стюарди, а кількох самих активних споукменів в перерві вивели зі стадіону, заламавши руки. Метод боротьби простий - вивести за турнікети, а назад і входу нема, бо квиток вже пробитий...

Правила, правила, правила! Все повинно заходитись під контролем, навіть барабанщику дали бейджик з написом "Official drummer", переписали всі його дані і координати де він сидить, детально розписали коли він має право барабанити, а коли ні. Суппорту на українському секторі в першому таймі практично не було, а англійці час від часу під команду з колонок заряджали своє "England!" і 2 рази за матч заспівали "God save the Queen!". В другій половині зустрічі всі активні фанати перемістились на край сектора, де стюарди не могли заважати суппортити і група з львів'ян, киян, дніпрян і хлопця з ФК Харків заряджала до кінця зустрічі, періодично піднімаючи за собою весь сектор. Після голу Шевченко і загальної ейфорії сектор вже не сідав, а один відомий дніпрянин стрибав по сидінням з криком "Ну і усадіть нас тепер, усадіть!". Все це тривало до другого голу британців, далі ентузіазм у діаспори знову пропав. Команда підійшла до сектору після фінального свистка, але якось мляво - втрачена перемога таки добряче зіпсувала настрій.

На наступний день після матчу було вирішено провернути одну нахабну акцію. Було прикро тягнути на своєму горбу 15-кілограмовий банер і навіть його не розгорнути. Тому було вирішено вивісити його на мості Тауер. Банер дістав до води, а саме тоді поруч пропливало якесь судно. Міліція спрацювала миттєво - вже через півтори хвилини вони гнались за тікаючою групою, але втікти в місті , де зосереджено 20% світових камер спостереження, просто нереально. Двоє хлопців були затримані і отримали письмове попередження від правоохоронців. Нижня частина банера з "привітом" від Лободи так і залишилась в хостелі під ліжком, а великий герб думаю ще не раз з'явиться на секторах нашої збірної.

Cектори Англії



Cектори України